«Ще тільки цього бракувало!» - такою була реакція Германа Гессе на присудження йому престижної Нобелівської премії «за натхненну творчість, у якій усе з більшою очевидністю виявляються класичні ідеали гуманізму, а також за блискучий стиль». Геніальний інтроверт на вручення премії так і не поїхав, а відіслав вдячну промову. Гессе любив епістолярний жанр, після нього залишилося щонайменше 35 тисяч листів. Коли 1946 року йому присудили Нобелівську премію, поштовому відділенню Монтаньйоли, де він мешкав, довелося купити новий візок, щоби возити його пошту.

Письменник прожив довге життя і ніколи не припиняв пошуки свого «я» і шляхів до внутрішньої гармонії. В дитинстві Герман мріяв стати чарівником і навчитись перетворюватися на невидимку, це прагнення він зберіг на все життя прагнучи усамітнення. «Найвищу мету, яку може поставити перед собою особистість, — це, на мою думку, додати у свою душу якомога більше гармонії».
Три релігійні школи та семінарію Герман Гессе так і не закінчив, але був енциклопедично начитаною людиною, все життя займався самоосвітою. Його творчість відображає глибокі філософські питання. Роман «Під колесами» - проблема особистості в суспільстві, «Деміан» - про двоїстість людської натури, «Сіддхартха» - досліджує теми самопізнання і духовного розвитку через історію індійського шукача істини, «Степовий вовк»  і «Останнє літо Клінгзора» – ще одні ключові твори Гессе, в яких він розкриває людські внутрішні конфлікти і пошуки сенсу життя, «Нарцис і Гольдмунд» - описує шлях двох різних персонажів через життя і мистецтво.
В 1931 р. Гессе почав роботу над своїм утопічним шедевром «Гра в бісер», що вийшов у 1943 р. «Гра в бісер» — це останній, підсумковий філософський роман Германа Гессе, присвячений кризі духовності, долі культури та пошуку зв'язку між чистою інтелектуальною елітою та реальним життям.

І хоч письменник завжди прагнув самотності, він був тричі одружений. А жінкою, що була поряд до останніх хвилин, стала уродженка Чернівців Нінон Ауслендер. Нінон у 14 років познайомилася з романом «Петер Каменцинд» тоді ще маловідомого письменника Германа Гессе. Роман справив на неї величезне враження, він допоміг усвідомити, що у кожної людини свій шлях, тому її духовні потреби й життєві інтереси можуть не збігатися з інтересами її оточення. Між дівчинкою-підлітком і письменником, який був старшим на 18 років, зав’язалося листування завдовжки у 15 років. В 1922 році вони познайомилися особисто і тільки 14 листопада 1931 року одружилися.

Сам письменник так сформулював сенс стосунків чоловіка й жінки: «Наше завдання полягає не в тому, щоби зближуватися одне з одним, як не можна зближувати сонце й місяць, море та сушу. Наша мета полягає не в тому, щоб переходити один в одного, але пізнати один одного і бачити, й поважати в іншому те, чим він є: протилежність і доповнення».

На урочистій церемонії нагородження лауреатів Нобелівської премії шведський міністр проголосив: «Гессе закликає нас: уперед, підіймайтеся вище! Перемагайте самих себе! Адже бути людиною — це значить страждати від невиліковної подвійності, це означає розриватися між добром і злом».
Романи Германа Гессе є у фонді бібліотеки-філії № 5.