День українського політв'язня відзначають 12 січня як символ боротьби за права людини, свободу слова та незалежність України. Він має на меті вшанування українців, які через свої переконання та активну діяльність стали жертвами політичних репресій.

Бібліотека філія №2 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ пропонує дізнатися більше інформації про політв'язнів 60-70-х років: хто вони? Та познайомитись з відповідною літературою з фонду бібліотеки.

У 1960–70-х роках радянський режим посилив репресії проти дисидентів, інтелігенції та представників руху за права людини в Україні. Багато українців, які прагнули зберегти національну ідентичність, культуру та історію, виступали проти русифікації, обмеження прав і свобод. Вони стали символами опору тоталітарній системі.

Найвідоміші постаті: Василь Стус – видатний поет і перекладач, дисидент, борець за права людини. У своїх віршах Стус виступав проти тоталітарного режиму, за що його переслідували, арештовували й ув’язнювали. Загинув у таборі в 1985 році.

Іван Світличний – поет, літературознавець, критик, один із засновників українського дисидентського руху. Його звинуватили в "антирадянській пропаганді", за що був засуджений до ув'язнення.

Левко Лук'яненко – правозахисник, один із авторів Акта проголошення незалежності України. За свої переконання був засуджений до смертної кари (згодом заміненої на 15 років ув'язнення).

Святослав Караванський – мовознавець, журналіст, дисидент. Був ув’язнений за критику радянської влади та боротьбу за українську мову.

В'ячеслав Чорновіл – журналіст, публіцист, активіст. Засуджений за "антирадянську діяльність". Його твори викривали систему утисків української культури та мови.

Всі засуджені в політичних «Злочинах» були звинувачені у "антирадянській пропаганді" та "шкідництві". Більшість політв'язнів відправляли у Сибір або на Північ Росії, де вони піддавались жорстоким умовам утримання. Часто активістів оголошували психічно хворими, щоб ізолювати їх від суспільства. Забороняли публікувати, вилучали твори, тиснули на рідних і колег.

Українські політв'язні 60-70-х років не лише зберегли ідею незалежності України, а й заклали фундамент для руху правозахисників. Їхня діяльність надихнула наступні покоління борців за свободу.

Ці люди стали символами незламності духу й вірності своїм переконанням навіть у найважчих умовах.