У бібліотеці-філії №11 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ провели народознавчу сторінку «Літній цикл українських свят».
Одне зі свят цього циклу – Івана Купайла, за словами письменника Василя Скуратівського, є одним із найпоетичніших народних дійств.
У давнину хлопці заздалегідь заготовляли сухі дрова для вогнища, а дівчата спеціально плели віночки. Увечері, коли сутеніло, усім селом збиралися біля річки чи ставу. Парубки розпалювали багаття, а юнки неподалік закопували принесену з лісу березову гілку, прикрашену квітами та стрічками. Її називали Мареною.

Цього вечора кожному учаснику годилося скочити через вогонь. Найчастіше робили це попарно. Хлопець із дівчиною бралися за руки й разом перестрибували тричі багаття. Вважалося що в такий спосіб можна очиститися від злих сил. Менші учасники плигали через кропиву. Тим часом дівочі гурти співали купальських пісень.

На заході у бібліотеці дітям розповіли про обряди, пов’язані зі святом Івана Купайла. Бібліотекарка Світлана Городинська навчила дівчаток плести віночок. Для цього робили основу з переплетених між собою тоненьких довгих гілочок верби, і прив’язували до неї маленькі букетики з декоративних квітів та різнотрав’я.

Діти плели віночки і натхненно співали народну пісню «Ой, ходила дівчина бережком…».
Потім усі разом потренувалися стрибати через стилізоване багаття, яке майстерно виготовила пані Світлана. Шукали чарівну квітку папороті. Наприкінці зустрічі познайомилися із книжковою полицею «Звичаї нашого народу» та прочитали легенду про Купальську ніч.