25 квітня, напередодні Міжнародного дня пам’яті про Чорнобильську катастрофу та Міжнародного дня пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф, для учнів гімназії №7 імені Т.Г.Шевченка в бібліотеці-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ було проведено годину вшанування «Чорнобиль: і біль, і пам'ять, і тривога».

Говорили про події, які сталися 26 квітня 1986 року. Тоді внаслідок вибуху на четвертому реакторі Чорнобильської атомної електростанції стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 відсотків території України. В життя мільйонів людей увійшли слова радіація, зона, відселення, ліквідатор.

В екстремальних умовах вступили в боротьбу з атомною трагедією десятки і сотні тисяч людей. Ось як про цю небезпеку писали в газетах: «Не більше півтори хвилини можна працювати на даху, де розкидані сильні джерела випромінювання… Ні один механізм, ні найбільш досконалий робот не в змозі діяти тут – «вони сходять з глузду». І ось ідуть добровольці… Повільно, ой як повільно тягнуться секунди, і ми стаємо свідками того, як народжується подвиг».

Почалось героїчне протистояння людей атомній стихії. Першими до реактора за тривогою прибули пожежні з охорони АЕС. Ніхто з них не здригнувся, не відступив і кожен гідний того, аби про нього говорили, писали, пам’ятали. Про кожного.

З перших хвилин після вибуху на четвертому реакторі та локалізації аварії разом з пожежними мужньо боролись працівники ЧАЕС. Перебуваючи в епіцентрі катастрофи, вони не залишили робочі місця. Ризикуючи своїм життям, енергетики робили все, що було в їх силах, щоб врятувати атомну станцію від ще більш небезпечних руйнувань.

Трагедія і подвиг Чорнобиля сколихнули світ, викликали до життя хвилю милосердя, бажання мільйонів людей допомогти перебороти спільну біду. В район горя вдень і вночі прибували робітники, інженери, вчені, спеціалісти різних галузей народного господарства, співробітники органів внутрішніх справ, державної безпеки, прокуратури, воїни армії.

Страшно уявити, які наслідки могли бути, якби герої Чорнобиля не ліквідували небезпеку, що насувалась.

Тому так важливо зберігати пам`ять Чорнобиля і засвідчувати свою шану всім ліквідаторам страшної аварії за їх героїзм та самовідданість. Адже ціною власного життя та здоров'я без вагань та роздумів, вони ліквідовували наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Усвідомлюючи всю складність ситуації, нехтуючи власною безпекою, вони ступили назустріч неприборканому смертоносному лиху, щоб зберегти життя мільйонів людей не лише у нашій державі, а й на всій планеті.