Ініціаторкою проведення та головною героїнею літературно-мистецького вечора «Не вмирає душа наша, не вмирає воля», який був проведений в бібліотеці-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ, стала громадський діяч, вишивальниця, волонтерка Зоя Дмитрівна Коваленко. Саме в цей день, 14 грудня, народилася пані Зоя, а ще в цей день нашим Кобзарем була написана поема-послання «І мертвим, і живим, і ненародженим…», яку іменинниця називає пророчою і адресованою їй. Вона дійсно все життя живе із словом Кобзаря, шануючи його, цитуючи, а ще популяризуючи своєрідним, своїм унікальним методом, вишиваючи не тільки його портрети, але і полум’яні слова на вишиваних панно.

Слова назви заходу взяті із поеми «Кавказ». Нещодавно саме цитати з цієї поеми вишила Зоя Дмитрівна та поділилася спогадами як вона, проживаючи в Чечні, читала уривок з цієї поеми зі сцени і тим самим змогла донести чеченцям не тільки головний меседж твору – схвалення патріотичної, мужньої боротьби горців, заклик до об’єднання зусиль народів для боротьби проти спільного ворога – російського царату, але й доказати присутнім, що вона українка, бо її вважали «руською». Тоді вона завоювала симпатію і прихильність, адже не дуже подобалось чеченцям, що їх земляк Ваха Тайсумов за дружину взяв «русскую».

Привітати іменинницю зібралося багато друзів. Представлення кожного Зоя Дмитрівна робила власноруч написаною поетичною присвятою.
Пані Зоя стояла біля витоків та залишається активною учасницею Народного Руху України, тому першим її привітав голова Полтавської крайової організації НРУ Василь Васюха. Про події більш тридцятип’ятирічної давності, про те, як Зоя Дмитрівна, маленька але смілива і мужня жінка, друкувала і розповсюджувала листівки, виступала на мітингах, агітувала та організовувала людей, давала відсіч провокаторам, згадували її друзі і однодумці: голова ГО «Полтавська філія Суспільної служби України» Ганна Кіященко, представник Українського Інституту Національної Пам’яті Олег Пустовгар, Олексій Шаманенко, Людмила Стельмах-Кучеренко та інші.

За патріотизм і волонтерську діяльність грамоту від ГО «Захист держави» вручив Петро Ворона, а ще пообіцяв допомогти у виданні книги. Зоя Дмитрівна має багато поетичних творів про своє дитинство і життя, про свою діяльність та своє відношення до подій в суспільстві, які не залишають в спокої її бентежну душу.
Віра Мелешко так окреслила письменницький паспорт Зої Дмитрівни: поетка, публіцистка, журналістка, національно-дієва патріотка, козачка, рухівка, вишивальниця…
Прозвучали поетичні вітання іменинниці від Надії Іванівни Гринь та від поета із Козельщини Сергія Коломійця.
Зою Дмитрівну він назвав однією із аргонавтів, а її вишивки – РУНОМ. Постійно і скрупульозно вишиваючи, додаючи стібок до стібка, її голка пірнає у задуми, а вишите стає світлом для інших. Її вишиті гасла потрібні для того, щоб не втратити Україну, щоб люди усвідомили, що вони українці.