Вишивана історія
Основи мистецтва вишивання сягають глибокої давнини. Елементи українського орнаменту можна побачити в розписі посуду трипільських племен, а за свідченням Геродота, скіфи прикрашали вишивкою свій одяг. У процесі розвитку і взаємодії з іншими народами, вишивка набула різноманітності технік і мотивів, залишаючись самобутньою. Український народ створював свій унікальний стиль, постійно його вдосконалюючи. Вишивали практично всі елементи одягу: сорочки, плахти, головні убори. Вишивку застосовували для оздоблення постільної білизни, рушників, серветок, скатертин. Зараз на території України відомо понад 150 видів і способів вишивання. Про історію вишивки нашого краю, про український стрій дізналися користувачі бібліотеки-філії №5 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ, які завітали до книгарні на етнографічну годину.
Серед багатогранності української вишивки полтавська посідає особливе місце. У вишивці полтавського регіону сконцентрувалися найбільш важливі локальні риси вишивання всієї Лівобережної України. Гостя заходу, науковий співробітник етнографічного відділу Полтавського краєзнавчого музею Катерина Штепа розповіла, що особливістю полтавської вишивки є поєднання рослинного, рослинно-геометричного та геометричного орнаментів використання мотивів, характерних для нашої місцевості. Також полтавські вишивальниці використовували різні техніки, а головний художній ефект – в багатстві кольорів та їх поєднанні. Вишивки нашого краю потрібно довго і зблизька розглядати і присутні мали змогу, завдяки пані Катерині, потримати в руках стародавню українську сорочку і зрозуміти, яка розкіш, краса узорів, ювелірність і точність майстрині розкрита перед ними.
Українці і вишивка – неподільні поняття. Як свідчить історія: українська вишивка – це мистецтво живе і буде жити тисячоліттями. Допоки українці носитимуть одяг із вишитими елементами, доти триматиметься зв’язок між поколіннями.