20 березня 2024 року у виставковому залі Полтавського літературно-меморіального музею В. Г. Короленка розпочинає діяти етнографічна виставка з фондової збірки Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського «Весняне сонце землю розбудило». Вона присвячена вираженню давніх традицій відзначення початку весни у побутових предметах та прикладному мистецтві українців.

Для широкого загалу єдиним святковим комплексом весняних обрядових дійств є Великодні свята, Благовіщення, вхід Ісуса Хреста в Єрусалим або, як його звуть у народі, Вербна неділя та Воскресіння Хрестове. До цього переліку можна також додати відомі майже кожному прадавні ігрові формі зустрічі весни – веснянки та гаївки.

Проте насправді ще від давніх часів наші пращури мали величезну кількість традицій і важливих дійств, пов’язаних із початком весни. Адже для слов’ян-землеробів вкрай важливою була пора початку аграрних робіт та підготовки до неї. Першим таким важливим днем було весняне рівнодення. Воно цього року співпадає з відкриттям виставки й відбувається 20 березня. Саме його за сивої давнини вважали і початком нового літа, тобто календарного року. Тож не дивно, що для народного мистецтва солярна символіка, представлена в експонатах цієї виставки є надзвичайно розвиненою.

Пізніше, із прийняттям на Русі християнства, Новий рік стали відзначати 1 березня, тобто у День преподобної Євдокії. Скільки ж пересторог, прикмет і обрядів, пов’язаних із Явдохою, жило серед простого люду ще в середині XX ст.! І найперша з них – зустріч ластівок. Адже саме вони мали принести на своїх крилах весну. Тож, представляючи на виставці зразки народної побутової символіки, ми не обійшли стороною цю майже домашню пташку.
Також під час зустрічі весни, окрім пернатих представників природи певними сакральними рисами наділяли і мешканців водойм. Так, на Теплого Олексія, тобто у день святого Олексія Римського, 17 (30) березня, за поширеною колись на Полтавщині легендою, риба-щука нібито розбивала своїм хвостом кригу. Цей образ, як і загалом зображення риби, є одним із невід’ємних складових народного мистецтва. І на виставці побачимо картину із зображенням саме щуки – роботу кисті відомої художниці, дослідниці полтавського розпису Лідії Орел.

Останнім за хронологією релігійним празником березня, але вкрай важливим з обрядового погляду, є Свято Благовіщення Богородиці, що традиційно і з цього року календарно відносимо до першого місяця весни. Його символіка і складна, і доволі різноманітна. Це насамперед лілея, яку в загально прийнятій традиції на іконах Архангел Гавриїл вручає Діві Марії. Ці квіти протягом всього XX ст. рясно майоріли на рушниках та сорочках наших прабабусь. Лілею і зараз можна побачити на сучасних вишивках та серед давніх експонатів виставки.
Виставка триватиме до 13 квітня включно.