40 років тому 26 квітня 1986 року сталася найбільша техногенна катастрофа в історії людства – вибух на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС.
Наслідки Чорнобильської катастрофи стали драматичним уроком для цивілізації та суворим попередженням про відповідальність за дії сучасної науки та їх вплив на життя і здоров’я людей та екологічну безпеку планети.
В результаті радіоактивного забруднення утворилась Чорнобильська зона відчуження площею 2500 км². Понад 90 тис. жителів мальовничого Полісся назавжди залишили свої домівки.
Віддаючи шану героям-ліквідаторам, всім, хто постраждав у результаті Чорнобильської трагедії, Ковалівська бібліотека-філія Центральної бібліотеки ПМТГ підготувала відеопрезентацію «Весни обірване суцвіття». Це погляд на катастрофу очима письменниці, культуролога, громадської діячки Ліни Костенко.
Тема Чорнобиля в ліриці Ліни Костенко особливо терпка. Сама поетеса багато разів бувала на місті катастрофи, відчуваючи страшну духовну втрату. Урочище Страхолісся, яке багато років було її опорою, відрадою, після чорнобильського лиха опинилося у тридцятикілометровій зоні радіаційного забруднення. Таким чином вселюдське лихо стало часткою особистої долі поетеси і її творчості.

Рядки віршів Ліни Костенко переповнені болем, обуренням, але не відчаєм:
«Загидили ліси і землю занедбали.
Поставили АЕС в верхів'ї трьох річок.
То хто ж ви є, злочинці, канібали?!
Ударив чорний дзвін. І досить балачок».

Ліна Василівна захоплювалась унікальною культурою поліщуків. Поїздки у Зону перетворилися для неї на місію порятунку культурної спадщини Полісся. Поетеса збирала, рятувала цінні експонати з «мертвих сіл»: вишиванки, хатній інвентар, сімейні фотоальбоми, які знаходила в покинутих хатах, каталогізувала їх.
Ліна Костенко однією з перших назвала Чорнобильську зону – зоною національної трагедії: «Спинися і схили голову!... Тут загинуло Українське Полісся. Пошануй його святу пам’ять і страждання цього народу».
Пам’ятаємо.