Користувачі бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ зібралися в читальній залі, щоб на театральній імпрезі «Український театр починався з Марка Кропивницького» пошанувати видатного українського драматурга, театрального режисера й актора, засновника українського професійного театру Марка Лукича Кропивницького, якому виповнилося 185 років з дня народження.

Нині на карті України є велике місто, обласний центр, який носить ім’я цієї людини. Марко Кропивницький, дійсно, має видатні заслуги не лише перед цим містом, а й перед країною загалом.

Шевченка називають Кобзарем, Франка – Каменярем, а Кропивницького назвали глядачі й критики – Корифеєм. У 1982 році ЮНЕСКО визнало саме трупу Кропивницького першою професійною трупою в Україні. І відлік українського професійного театру ведеться від 27 жовтня 1882 року, коли поставили «Наталку Полтавку» в Єлисаветграді, нинішньому Кропивницькому.

Аматорських театрів до того було достатньо, а першу професійну трупу створив саме Марко Кропивницький. Історик Дмитро Яворницький сказав: «Велику справу зробив Марко Кропивницький. Ми з усією своєю історією та археологією навряд чи досягли б такої популяризації української культури, як Марко Лукич Кропивницький зі своїм театром».

Емський указ 1876 року встановив суворі заборони на розвиток української мови, літератури, музики, театру. А Кропивницький у 1881 році добився скасування останньої норми цього указу, що дозволило ставити вистави українською мовою.

Кропивницький популяризував Україну, її мову, культуру і традиції. І Росія це чудово розуміла, тому значно звузила репертуар театру і робила все, щоб обмежити гастролі. Театр був на самофінансуванні, жодної державної підтримки не мав.

Але ситуацію рятувало те, що Кропивницький був чудовий менеджер, а слава і популярність його як актора збирала повні зали. Глядачі вставали і аплодували як тільки він з’являвся на сцені, а по закінченню були овації, квіти, вінки, а в деяких випадах навіть дорогі подарунки. З однаковим успіхом Марко Лукич виконував героїчні, характерні, комічні ролі, магічно впливаючи на глядача і при цьому майже не змінюючи своєї зовнішності. В нього були блискучі дані – імпозантна фігура, виразне обличчя, пишні вуса, оксамитовий і сильний голос.

Марку Кропивницькому пропонували виступати на російських сценах, але він відмовився, попри те, що міг дуже суттєво виграти фінансово.
Такі таланти, як Марко Кропивницький, народжуються раз в століття, а школою для них є життя і власна інтуїція. Він написав більше 40 п’єс, зіграв більше 150 ролей, виховав ціле покоління українських акторів-професіоналів. Крім того він писав романси, мелодії для багатьох п’єс, розумівся на образотворчому мистецтві, що допомагало в керівництві створенням декорацій, був тонким і спостережливим психологом, що постійно проявлялося в його роботі як режисера.

По масштабу, різносторонності і висоті досягнень в українському театрі його можна порівняти з Шекспіром в англійському театрі. Але Шекспір створював театр в державі Англія. А Марко Кропивницький відроджував український театр на території російської імперії, де українці вважались народністю, українська мова – говором, а український театр фактично знаходився поза законом. Тобто, рушійною силою для Кропивницького було утвердження українців як нації, а всі іпостасі його творчості органічно поєднувались на ниві українського театрального мистецтва на протязі всього життя, до останнього кроку. Адже Кропивницький пішов із життя, знаходячись на гастролях.

Ще за життя Марка Кропивницького називали «батьком українського театру», «українським Мольєром» і «українським Шекспіром», а його прогресивні ідеї актуальні й у наш час.
Захід був проведений в рамках міні-проєкту бібліотеки «Рядками долі».