Свій 85-річний ювілей зустрічає Валерій Олександрович Шевчук – український письменник-шістдесятник, критик, перекладач, основоположник національного літературного бароко, автор культурологічних та публіцистських робіт, громадський діяч.

Народився Валерій Шевчук 20 серпня 1939 року в Житомирі. У родині майбутнього письменника завжди панувала любов до літератури. Ще в дитинстві Валерій познайомився з творами Бальзака, Діккенса, Золя. У дев’ятому класі захоплювався поезією Генріха Гейне, спробував навіть писати вірші. А вже в десятому класі «пішов» у прозу. Написав оповідання про історію рідного краю – Житомира. Ось так починалися перші кроки в літературі Валерія Шевчука.

Після школи були спроби знайти себе в геології, лісотехніці, бути слюсарем-механіком, але єдиним справжнім покликанням виявилася філологія. У 1958 році він став студентом історико-філософського факультету Київського університету.

Як казав сам Шевчук, ідеалом для нього стали Тарас Шевченко, Іван Франко і Григорій Сковорода. Це не просто автори, а дороговкази: «Я почав вивчати Сковороду з 18-річного віку, тому його вчення справило на подальшу мою творчість незабутнє враження. Моїми вчителями були класики української літератури – Тарас Шевченко та Іван Франко... Вони навчили до останньої краплини віддавати свій талант і працю рідній землі – Україні», – говорить в одному з інтерв’ю Валерій Шевчук.

Творчий шлях Шевчука не можна назвати легким, бо старт був досить тернистим. У літературу він увійшов 1962 року паралельно з іншими письменниками-шістдесятниками завдяки публікаціям у журналі «Вітчизна» та в «Літературній газеті» (пізніше – «Літературна Україна»). Його проза не була схожа на тексти інших українських радянських письменників, які оспівували соціалістичні реалії. Він – молодий письменник – мав серйозні проблеми через свої українські погляди і просто самостійне мислення. Брат Валерія Шевчука не уникнув п’яти років концтабору. Шевчук пережив і період «закручування гайок»: у сімдесяті роки почався страшний наступ на все українське. Його твори майже не друкували, але автор продовжував писати. «Я ставив перед собою завдання не мале, – говорив Шевчук, – повернути українській літературі її гуманістичне обличчя в межах світового гуманізму. Аби воно входило в світовий спадок як справжня культура справжнього народу».

Загалом Валерій Шевчук – автор понад 150 художніх і наукових книжок, найвідоміші серед яких: притчеві романи «Три листки за вікном», «Дім на горі», «На полі смиренному», «Око прірви», тетралогія «Мор», «Птахи з невидимого острова», «Сповідь», «Місячний біль» та ін. Художні твори Шевчука перекладено 22 мовами світу, а на сюжети поставлено щонайменше 5 кінострічок, а також вистави в театрах України.
Книги Валерія Шевчука користуються популярністю серед користувачів бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ тому, що примушують кохати, ненавидіти, вірити, боротись і, головне – жити, хотіти жити й відчувати.
1988 року Валерій Шевчук отримав Шевченківську премію за роман-триптих «Три листки за вікном». Крім того, він лауреат багатьох літературних премій. 1999 року нагороджений Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеню.
Валерій Шевчук отримує насолоду від своєї праці. Він говорить: «Праця тоді солодка, коли нею захоплений до глибини душі. Моя доля як митця не складалася безхмарно, але я ніколи на неї не нарікав. Ніколи не шукав слави для себе, а шукав слави для народу і нашої літератури. Кожен із нас – гість у цьому житті, але кожен у ньому, як уміє і як може, будує свій храм. Той храм і є душею нашою – чистим серцем. Усе минає, все зникає та нищиться, одна тільки любов вічна. Вона живильна сила нашого духу, вона спонука праці нашої та життя».
А ще Валерій Шевчук вважає себе щасливою людиною: «Я сковородист за духом, тому сповідую його філософію життя. Щастя не потрібно шукати, воно всередині кожної людини. Людина має себе збагнути і зрозуміти, безпомилково обрати ту справу, яка їй природжена, й віддатися їй – така людина вважається добротворною. Не закопати, а приростити і дати якесь світло у цей світ – оце і є щастя, і я щаслива людина».