До святкування 400-річного ювілею Марусі Чурай, артисти Полтавського академічного музично-драматичного театру ім. М.Гоголя підготували театралізований художній нарис «Маруся Чурай – царівна української пісні» за твором Юлії Корженко. Завдяки точності змалювання авторкою цілої епохи, вистава, по суті, розкрила глядачам не тільки романтичний образ Марусі, а й славетні сторінки історії українського народу XVII століття.

Прекрасний виступ чарівних артистів – Лідії Кретової, Катерини Єгоричевої, Людмили Тимофеєвої та Дмитра Голобородова підкорив серця глядачів та відвідувачів бібліотеки-філії №2 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ. Настільки те було щиро й талановито!

Основною музичною складовою вистави стало виконання дуже відомих пісень, наприклад, «Ой, не ходи Грицю», «Прилетіла зозуленька», «Ой у полі вітер віє», «Грицю, Грицю до роботи», «Засвистали козаченьки», які за легендою написала сама Маруся Чурай. Емоційні монологи Людмили Тимофеєвої, переплетені з піснями, та співучі мелодії скрипки у виконанні Дмитра Голобородова, відкрили справжні почуття героїв цієї епохи.

Театралізований нарис «Маруся Чурай - царівна української пісні» припав до душі всім присутнім, і сподіваємось, порадує ще не один раз наших полтавців.
P.S. Марусі Чурай присвячено чимало літературних творів, наприклад балада Левка Боровиковського «Чарівниця», драма Михайла Старицького «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», драматична поема Любов Забашти «Дівчина з легенди», драма Володимира Самійленка «Маруся Чураївна», повість Ольги Кобилянської «В неділю рано зілля копала», але найвідомішим з них став історичний роман у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко.

Можна й нині сперечатися, чи історичною постаттю була Маруся, чи ні. Але незаперечним залишається одне – вона стала символом української пісні, яка була і є душею нашого народу. Проста дівчина з Полтави лишила після себе багато ліричних пісень, які й досі користуються популярністю в народі.