Великдень – знакове свято в українській культурі, традиції та звичаї якого передаються із покоління в покоління. Однією із широковідомих великодніх традицій у нашій державі є створення писанок, що своєю історією сягають у давні язичницькі вірування та є символом нового життя і відродження.

Писанки за народними віруваннями були джерелом родючості землі, всіляких щедрот, багатства, а також захищали від лиха. Усі сорок днів, від Воскресіння до Вознесіння, писанки обов’язково мали бути у хаті на столі або покутті. Сьогодні українська писанка залишається неповторним символом культурної спадщини, духовності та національної ідентичності.

Кожен регіон нашої держави має свій неповторний стиль писанкування. Їх виготовлення і використання у період Великодніх свят є способом долучення до давніх українських великодніх традицій. Зупинимося на регіональних особливостях писанок Полтавщини. Вони мали симетричний поділ чорного, вишневого, іноді зеленого суцільного тла, за яким вільно розкидані обкреслені білим контуром рослинні мотиви. Світлими були писанки, у яких на білому, червоному, жовтому або світло-зеленому тлі досить товстим білим контуром обкреслювали рослинні чи геометричні орнаменти, розфарбовані у декілька кольорів. Традиційними фарбами були червона, зелена і жовта. Тож писанки Полтавщини мають різноманітну символіку, зокрема рослинні та орнітоморфні мотиви.

Писанки – це значно більше, ніж просто декоративні речі, вони  –  символ нового життя і відродження, віддзеркалення глибинних культурно-релігійних традицій нашої держави, тобто зв’язок поколінь, унікальний шедевр всесвітнього значення, символ української нації.