Тарас Григорович Шевченко – митець, чия творчість стала духовною основою українського народу – про нього сказано багато…. Але кожного разу, рік за роком хочеться знов і знов пригадувати різні віхи його життя та творчості.

Поет, художник, громадський діяч Шевченко рано пізнав сирітство, нужду і важку працю. Та навіть у темряві кріпацького життя в його серці жила мрія. Ще з малечку він любив слухати народні пісні, вдивлятися в небо, малювати на стінах і клаптиках паперу.
Тарас Шевченко – це не лише поет, це голос народу, що крізь століття нагадує нам: українська мова це наша сила, пам’ять і наша свобода. Його слово стало зброєю проти неволі й темряви, його поезія – правдою, його любов до України – вогнем, що палає.
І сьогодні, крізь століття, його слово звучить як пісня серця кожного українця. В своїй поезії він вчить нас берегти рідну мову, бо саме в ній живе душа народу. Шевченко показав, що українська мова здатна звучати велично, глибоко й проникливо, як голос самої землі. Він навчив нас, що слово може бути гострішим за меч і сильнішим за будь-які кайдани. Його рядки – це пам’ять про минуле й водночас заклик творити нове, вільне життя, і зараз цей заклик є надзвичайно актуальним. «Мова – це ми».

Шевченко – це не лише народний співець. Він митець європейського масштабу, освічений, глибокий, сучасний для свого часу. Особистість, яка впевнено почувалася у світі високого мистецтва. Його життя доводить: справжній талант не має ніяких меж.
Кожного року на початку березня учні Полтавської дитячої музичної школи №3 ім. Б. Гмирі та Полтавської художньої школи ім. С. Пашинського вшановують пам’ять великого Кобзаря. Цей рік не став виключенням. Але враховуючи умови сьогодення, концерт перетворився на невеликий фільм про Шевченко, про творчість дітей, про всіх нас...

Приємного перегляду https://youtu.be/_Jdp7Had-AQ