Днями у Полтавському літературно-меморіальному музеї В. Г. Короленка відбулася особлива подія — творча зустріч, присвячена красі української пісні та багатству наших прадавніх звичаїв. Організатором заходу виступила композитор Юлія Корженко, а майстерно провела ведуча Людмила Тимофеєва.
У затишній атмосфері музейної садиби гості мали змогу не лише насолодитися музикою, а й стати безпосередніми учасниками відтворення народних традицій.
Захід розпочався з філософських роздумів у пісні «Ой, у полі три криниченьки». Ліричну атмосферу продовжили відомі кожному композиції: «Ой, не світи, місяченьку», «В кінці греблі шумлять верби» та «Зелененький барвіночку».
Окремою емоційною окрасою стала славнозвісна пісня «Віють вітри, віють буйні», авторство тексту якої належить легендарній полтавці Марусі Чурай. Цей твір, що став символом народної туги та кохання, у стінах садиби звучав особливо проникливо.
Не обійшлося і без жартівливого настрою, притаманного українській вдачі: веселі номери «Грицю, Грицю, до роботи» та «Вийди, Грицю, на вулицю» викликали щирі усмішки й гучні аплодисменти.
Високий професійний рівень вечора забезпечили артисти Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М. В. Гоголя. Свою майстерність глядачам дарували Катерина Єгоричева, Лідія Кретова та концертмейстер, кавалер ордена «За заслуги» III ступеня Наталія Зайко.
Важливою складовою заходу став виступ Катерини Штепи, яка поділилася зі слухачами цікавими фактами про українські звичаї. Пані Катерина розповіла про глибоке символічне значення рослин у нашому побуті та обрядовості, розкривши красу традиційного світосприйняття, де кожна квітка та дерево мають свою історію та магічну силу.
Справжнім захопленням для гостей стала інтерактивна частина програми. Глядачі перетворилися на активних учасників дійства: підхоплені спільним ритмом, присутні завели традиційний хоровод, вчилися «заплітати огірочки» та влаштовували веселі «струмочки». Така жива подача та безпосередня участь у народних забавах створили неймовірну атмосферу єднання та щирої радості.
Захід вкотре довів, що українська пісня та звичаї — це те, що гоїть душевні рани та надихає. Музей Короленка продовжує бути місцем, де історія та традиції оживають у сучасному контексті.
Дякуємо всім учасникам за активність, а також за щиру любов до української пісні та народних традицій!