Літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди на Харківщині, Спасо-Преображенський собор Одеської єпархії УПЦ, Музей українських старожитностей Василя Тарновського в Чернігові, садиба Кеніга в Тростянці на Сумщині, будинок перуанських купців у Херсоні, старовинна будівля Оріхівського краєзнавчого музею, Успенський собор у Харкові, ансамбль Троїцько-Іллінського монастиря в Чернігові. Музей Богдана та Варвари Ханенків у Києві, Георгіївська церква у Заворичах Київської області, будинок «Слово» у Харкові, Костел Воздвиження Чесного Хреста у Берездівці Львівської області, Художній музей імені Архипа Куїнджі в Маріуполі, Всіхсвятський скит Святогірської лаври… Щось пошкоджено, щось зруйновано вщент.

Цей перелік можна продовжувати довго – з перших днів повномасштабної війни росії проти України внаслідок наступу військ окупантів, а також невибіркових ракетних ударів, були пошкоджені чи знищені численні об’єкти історичної та культурної спадщини України. Новітня історія російських злочинів проти української культурної спадщини розпочалася задовго до 24 лютого 2022 року – окупація АР Крим та міста Севастополя у 2014-му мала фатальні наслідки для пам’яток півострова.

Кремль намагається знищити не лише українську державність, а й українську ідентичність. І війна проти культурної спадщини є частиною цієї програми. Зачищення культурного простору, щоб замінити його своїм та стверджувати, що «нічого не було», апропріація чужої культурної спадщини, щоб потім видавати її за свою, привласнення матеріальних цінностей з метою збагачення – такі практики для російської держави традиція, якій не одна сотня років. Левова частка експозицій центральних музеїв країни-агресора припадає на археологічні знахідки з України, зразки українського іконопису, світського живопису та інші пам’ятки української культури із клейнодами козацьких гетьманів включно. Все це подається, як зразки «російського» мистецтва.

Статистика втрат українського культурного фонду ще не раз буде змінюватися: війна триває, кількість культурних пам’яток, знищених чи пошкоджених ворогом, зростатиме, адже обстріли українських міст не припиняються. До того ж наразі ми не маємо повного доступу до інформації з тимчасово окупованих територій. Повну картину ми зможемо побачити тільки після завершення війни. Станом на сьогодні Україна може лише фіксувати пошкоджені історичні та архітектурні памʼятки. Обстежувати та максимально документувати всі руйнування та збитки. А ще – голосно говорити про всі ті злочини, які чинить на українській землі кремлівський режим. Світ повинен розуміти, що любов росії до культури та духовності – це міф. Систематичне знищення культурних пам’яток російськими окупантами свідчить – Україна воює з країною варварів.

Втім, навіть зараз українці вже складають плани відновлення усього зруйнованого та пошкодженого – як за допомогою іноземних партнерів, так і завдяки українському бізнесу. Велика кількість пам’яток культурної спадщини наразі захована за міцними захисними конструкціями до кращих часів, які неодмінно настануть. Адже світло завжди перемагає темряву, а культура – невігластво!

Цей допис підготували співробітники бібліотеки-філії №1 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ. 18 квітня світова спільнота відзначає Міжнародний день пам’ятників та історичних місць, девізом якого є заклик «Збережемо нашу історичну батьківщину». Цей день було встановлено Асамблеєю Міжнародної ради з питань охорони пам’ятників і визначних місць, створеної при ЮНЕСКО, у 1982 році, а з 1984 року це свято відзначається у світі. В Україні відповідно до Указу Президента України від 23 серпня 1999 року цей день має назву День пам’яток історії та культури.