Українська історія — довга й складна, тож і столиць на її шляху було чимало. Деякі з них були столицями не всієї української держави, а лише її частин, які змогли — бодай ненадовго — вибороти незалежність.
Столиця — це не просто статус. Це знак, що назавжди залишає слід у долі міста. Коли поселення стає центром держави, воно змінюється безповоротно. Саме до головних міст країни тягнулися еліта й прості люди — ті, хто розбудовував їх, формував їхній характер, робив унікальними та неповторними.
Коли ми чуємо слово «столиця», уявляємо щось велике, урочисте, визнане. Сьогодні в уяві українців і гостей нашої держави постає золотоверхий, величний Київ. Та в українській історії на території України існували й інші столиці — не менш значущі.
Наші столиці змінювалися не від доброго життя. Їх переносили після поразок і зрад, руйнувань, окупацій. І кожне з цих міст — це слід боротьби, а не «адміністративна примха».
То скільки ж столиць мала Україна? Які міста можуть похвалитися славою стольних градiв?
Працівники Центральної бібліотеки Полтавської міської територіальної громади пропонують вашій увазі добірку цікавих фактів про відомі столиці нашої держави.
Галич — столиця, яка могла змінити хід історії
У XII–XIII століттях Галич був не просто містом. Це була столиця Галицького князівства — одного з найпотужніших центрів Русі. Звідси правили князі, які воювали з Польщею, Угорщиною, Візантією. Тут формувалася еліта, велася дипломатія, ухвалювалися рішення, що впливали на долю цілих регіонів.
Саме з Галича виросла держава, яку згодом назвали Галицько-Волинським князівством — спадкоємицею Київської Русі. Про це не завжди люблять згадувати, адже Галич доводить: центр української державності існував не лише в Києві й був цілком конкурентним у європейському просторі.
Чигирин — столиця війни, вибору й рішень
У XVII столітті, з постанням козацької держави Богдана Хмельницького, столицею стає Чигирин. Це був не тихий адміністративний центр — це було місто війни.
Звідси вели переговори з Османською імперією, Річчю Посполитою, Московією. Тут ухвалювали доленосні рішення: з ким укладати союз, а з ким іти на війну. Саме тут визначалася траєкторія української історії.
Батурин — столиця, знищена навмисно
Батурин — одна з найтрагічніших столиць в українській історії. Наприкінці XVII — на початку XVIII століття це була столиця Лівобережної Гетьманщини: місто палаців, архівів, скарбниць, дипломатії та європейського рівня управління.
Саме тут гетьмани намагалися зберегти автономію й реальну владу. У 1708 році Батурин було знищено повністю — не просто захоплено, а вирізано разом із населенням. Загинули всі: немовлята, діти, старі. Знищували навіть домашніх тварин. Це був свідомий акт терору.
Глухів — столиця виживання
Після Батуринської трагедії столицю переносять до Глухова. Це вже інша доба. Тут ще працюють гетьманська адміністрація, суди, канцелярії, зберігаються українські інституції — але під пильним контролем Московії. Глухів стає символом не розквіту, а виживання української державності.
Гадяч — гетьманська столиця та земля гетьманів
Гадяч — стародавнє місто Полтавщини, відоме ще з X–XIII століть як оборонний пункт. У часи Хмельниччини це важливий козацький центр, а в 1663–1668 роках — гетьманська столиця.
Саме тут було підписано Гадяцький договір (1658), місто пов’язане з іменами Богдана Хмельницького та Івана Виговського. У цьому мальовничому місті народилися Михайло Драгоманов та Олена Пчілка (Ольга Петрівна Косач, у дівоцтві Драгоманова).
Ці міста — невід’ємна частина нашої історії. Кожна з цих столиць є доказом того, що українська держава існувала, боролася й жила.
Знаймо свою історію — бо ми того варті.
Запрошуємо вас відвідати бібліотеки-філії Центральної бібліотеки Полтавської міської територіальної громади та дізнатися більше про минуле нашої країни.