26 квітня минає 90 років з дня народження українсього поета, прозаїка, літературного критика, перекладача Станіслава Володимировича Тельнюка.
Він народився в селі Іскрівці Якимівського району Запорізької області в родині вчительки і агронома. Переяслав-Хмельницьке педагогічне училище Станіслав Тельнюк закінчив у 1954 році, а вже через п’ять років став випускником Київського університету. Вперше публікує свої твори у 1952 році.
Починаючи з 1962-го, протягом чотирьох років, Станіслав Володимирович працював у редакції газети «Літературна Україна». В подальшому він посів місто відповідального секретаря Комісії критики та теорії літератури Спілки письменників України. Станіслав Тельнюк був він одним з тих, кого називали шістдесятниками.

Станіслав Тельнюк перекладав з 15 мов, видав 8 поетичних збірок, зокрема «Леґенда про будні» (1963), «Залізняки» (1966), «Опівнічне» (1972), «Робота» (1976), «Мить» (1985); повісті «Туди, де сонце сходить» (1967), «Грає синє море» (1971); літературно-критичний нарис «Червоних сонць протуберанці» (1968). Тельнюк був автором багатьох повістей та оповідань, історичних романів, роману-есе, літературно-критичних нарисів, документальних повістей-репортажів, біографічних повістей, сотень статей тощо. Його вірші та оповідання перекладалися багатьма мовами.
Тельнюк, неординарна і різнобічно обдарована особистість, виплекав свою власну формулу любові до України, свій власний спосіб служіння українській літературі. Своє життєве кредо він вбачав в опіру провінційності та хуторянству. В просвітництві, граничній порядністі і високих професійних стандартах бачив свою творчу місію.

Головним і першочерговим для письменника було культурне, мовне, етнічне самовизначення. Перспективний критик і літературознавець Станіслав Тельнюк, автор відомих поетичних збірок, пише свої знамениті «підпільні» вірші, саркастично-жорстокий «Забувайте українську мову» та сповнену трагічної іронії «Веселу пісеньку останнього гурона». Ці свої твори автор декламував біля пам’ятника Шевченку, їх читали зарубіжні «радіоголоси», вони виходили в світ у самвидаві...

Дуже знаковим для Станіслава Тельнюка стало його знайомство з Павлом Тичиною, котрий удостоїв молодого літератора своєї дружби, довіри і мистецького менторства.

На початку 1970-х рр. письменник стикається з політичними репресіями. За свою відмову співпрацювати з «органами» Станіслав Тельнюк опиняється у «чорному списку» разом із І. Драчем, М. Вінграновським, І. Дзюбою та іншими київськими літераторами. Його фактично заборонено друкувати. Станіслав Тельнюк також допитується в якості свідка у справі Надії Світличної, Івана Дзюби, Євгена Сверстюка, Івана Світличного.
Тельнюк рятувався у щоденній праці, у літературних дослідженнях, вдосконаленні поетичної майтерності, не помічаючи хвороб, що все частіше нагадували про себе.

В щоденнику письменника записи і плани: видати книжку статей і нарисів про М. Рильського, П. Тичину, Р. Тагора, Я. Райніса, В. Стуса, В. Симоненка. У творчих планах – написати роман про Дем’яна Многогрішного. На робочому столі Тельнюка лежав вже готовий історичний роман про козацтво – перша, основна частина роману «Грає синє море» – «Стрибок через Ор-Капу», незакінчена поема про Риту Нещадименко (актрису театру Леся Курбаса), вже було достатньо матеріалу для омріяного біографічного роману про Павла Тичину...

Життя Станіслава Тельнюка обірвалося на світанку 31 серпня 1990 року. Похований він на Байковому кладовищі.

Летять мої години та хвилини –
і облетить життя рожевий цвіт,
а я хотів би жити без упину
і через сто, і через двісті літ…
Таке хай зробить мозок мій і руки
Щоб не стидитись перед майбуттям,
Щоб не умерти в пам’яті онуків
А жити добрим та ясним життям, –
Таким життям, яке не знає втоми,
Що йде і йде у висі золоті,
Де смерть – лиш епізод маловідомий,
А не кінець натхненної путі…
Станіслав Тельнюк

На честь Станіслава Тельнюка названий астероїд головного поясу: планета Stanislav відкрита у 1982 році Кримською Астрофізичною Обсерваторією і занесена у Всесвітній реєстр Гарвардського університету за номером 7632.

Бібліотека-філія №7 – це простір для тих, хто читає серцем і мислить глибоко. Ми раді кожному, хто приходить із любов’ю до слова. На вас чекає різноманіття художньої літератури - від українських класиків до світових новаторів.