Підтримайте Україну — перекажіть гроші для ЗСУ

«Садки цвітуть одначе пригинайся бо й стріляють»


В БФ №4 ЦБ ПМТГ відбулися поетичні читання «Крізь розлуку, сирени й печалі» у рамках Національного тижня читання поезії, який організував Український інститут книги.


Мета цих поетичних читань - через самовираження в поезії воїнів, волонтерів, громадських активістів донести до суспільства важливість підтримки та реабілітації, зокрема творчої, людей, які пройшли війну, шанобливе ставлення до героїв, до тих, хто тримає небо і до тих, хто віддав своє життя у боротьбі за незалежність.


Для поетичних читань обрали дві збірки поезій, добре відомі читачам бібліотеки.
Проєкт «Там, де вдома. 112 віршів про любов та війну» об’єднав вісім сучасних молодих поетів та поеток, волонтерів і волонтерок, серед яких поезії Максима Кривцова, Юлії Ілюхи, Наталії Маринчак, Валерія Пузіка.


У альманасі «#Голоси. Антологія військових письменників» зібрані прозові тексти, роздуми та поезії тридцяти учасників Всеукраїнського форуму військових письменників, що стали рефлексіями, а почасти і хронологією пекельних місяців 2022–2023 років.
На поетичних читаннях упродовж дня звучали поезії Василя Піддубного, Наталії Маринчак, Олега Бородая, Оксани Весни, Андрія Кириченка, Андрія Мочурада, Ольги Донеччанки… Долучилися читачі зі своїми улюбленими збірками поезій Павла Вишебаби, Івана Гентоша. Студентка Луганського інституту культури і мистецтва Марія Степанюк напам’ять читала поезії улюбленої поетки Наталії Шмарко.
Читачі активно підтримали маленький проєкт улюбленої книгозбірні. Глибокі, сильні, потужні звучали вірші.
Разом із читачами відкривали заново українську військову поезію. Читати такі вірші наживо складно. Інколи зі сльозами на очах повертали книгу, даючи зрозуміти, що не зможуть. Але не ішли, а слухали інших. Хтось брав додому в надії, що зможе записати потім. Мабуть такою поезією говорять про біль і любов. Прощаються і люблять. Нею говорять про сподівання та надію.


Можливо, це і є найкращий спосіб говорити про складні часи, поєднуючи різний досвід у спільне промовляння, називаючи наш біль і надію на імена вустами військових поетів чи волонтерів.

https://youtu.be/YWM_A4APLW0?si=I-1RpgVKoLOgdPfs