Читачі називають її романи особливими, емоційними, глибокими, такими, що нагадують власні життєві моменти. Полтавські шанувальниці книг Дари Корній відзначають привабливе поєднання містичного й реального, інтригу та динамічність сюжетів, чарівну мову та естетичну насолоду, бо місцем розташування подій майже завжди є неповторний Львів. А ще захоплива подача фольклору.
Упродовж зустрічі говорили про життя й творчість письменниці, про книги, які «не відпускають вже багато років», про користь міфів та поверталися знову й знову до її романів-притч, історій-казок, романів-попереджень.

У бібліотеці-філії №4 відбулася творча зустріч із Дарою Корній, відомою в Україні письменницею, яка пише у жанрі фентезі, ґрунтуючись на українській міфології та прадавніх віруваннях.

Двох годин, як з’ясувалося, було замало. Розмови велися навколо роману «Зірка для тебе» та повернення поетичного оздоблення Любови Долик. Чому «Зозулята зими», написані у співавторстві з Талою Владимировою, необхідно було доповнити? Але ж насправді карколомний вир небезпечних пригод другої версії роману «сучасним читачам зайшла більше».

Можливо тому найбільше роздумів було навколо роману-новинки «Янголи ніколи не сплять». Улюблена тема романів Дари Корній й важлива проблема сьогодення – протистояння добра й зла, темряви й світла та втручання таємничою третьої сили – сутінок.
Шанувальники творчості авторки відмічали її традиційний стиль, де життєва драма та реальні події тісно переплітаються з українською міфологією. «Дара Корній не оминає у своїх романах містичну лінію, наповнюючи її красивими гуцульськими легендами, атмосферою самобутності карпатських краєвидів».

З особливим трепетом гостя слухала відгуки-рефлексії на свої романи. Щиро й відверто ділилися думками, як про книги так і про сьогодення.

Не оминули розмов навколо «Чарівних істот українського міфу». Скільки «Де? Чому? Не страшно», а разом з тим «це як грім серед ясного неба, моя настільна книга, так цікаво й водночас етнографічно» Дара Корній ще не чула.
Найнеочікуваніший відгук – «книга про домашніх духів навіює майже родинне відчуття, а взагалі змушує подивитися по-новому на побутові вірування нашого народу».