У вересні нинішнього року минає 180 років від дня народження видатного театрального діяча Івана Тобілевича, більше відомого нам під літературним та сценічним псевдонімом Карпенко-Карий.
Народився Іван Карпович 29 вересня в селі Арсенівці Великовисківської волості поблизу міста Єлисаветграда у сім’ї управителя поміщицького маєтку дворянина Карпа Адамовича Тобілевича.
Іван був первістком у родині. Згодом народились Михайло, Петро, Марія, Микола і Панас. Четверо з них стали провідними акторами українського театру: Микола грав під псевдонімом Садовський — за прізвищем матері, Панас Саксаганський – за назвою села, де мати народилась, сестра Марія теж виступала на сцені під прізвищем Садовська, згодом вона вийшла заміж за італійського співака Барілотті і стала відома як одна з кращих співачок свого часу Марія Садовська-Барілотті.
З цією родиною також пов’язане ім’я видатного режисера Андрія Тарковського. Його дід Олександр був рідним братом першої дружини І. Карпенка-Карого Надії. Коли у 1870 р. від холери померли батьки Надії Карлівни, її меншого брата взяли на виховання до родини сестри. Син Олександра Арсен Тарковський став відомим поетом та перекладачем, а його син Андрій став цілою епохою у світовому кінематографі.
І. Карпенко-Карий був не лише талановитим актором, а й видатним письменником-драматургом. За 20 років літературної діяльності він створив 18 оригінальних п’єс, які стали золотою скарбницею української драматургії, а потім талановито вивів створені ним образи на сцену.
За час свого довгого сценічного життя І. Карпенко-Карий неодноразово гастролював і в нашому краї. Майже кожного театрального сезону артисти приїздили з театральними виступами на Полтавщину. У музеї І. Котляревського експонується цікавий документ — програма спектаклю “Наталка Полтавка”, який був поставлений у Полтаві 31 серпня 1903 року в будинку освітньої мети імені М.В. Гоголя з нагоди відкриття пам’ятника І. Котляревському, де роль Возного грав І. Карпенко-Карий. В спектаклі також були задіяні такі зірки української сцени як М. Садовський, М. Кропивницький, О. Жулинський та Л. Ліницька. Брати Тобілевічі також висловили свою думку щодо місця постановки пам’ятника, але вона не була врахована.
Теплі, приязні стосунки пов’язували Івана Карповича та Володимира Галактіоновича Короленка. Цю прихильність Карпенко-Карий засвідчив, подарувавши Короленку том “Драм і комедій” з дарчим написом під час гастролей 1901 року.
Та постійні переїзди, відсутність елементарного комфорту підірвало здоров’я Івана Карповича. Починаючи з 1902 р. прогресує страшна хвороба - рак селезінки, якій не могли зарадити кращі лікарі Києва та закордону. Помер Іван Карпович 2 вересня 1907 року на 62-му році життя.
19 листопада того ж року трупа П. Саксаганського в Полтаві поставила п’єсу “Хазяїн”, присвятивши її пам’яті великого драматурга. Шануючи великого театрального діяча, в театрі виступив Панас Мирний зі своїм віршем “На смерть Івана Карповича Тобілевича”, який закінчувався словами:
А ми, повитії журбою,
Тут вчитись будем за тобою,
Як треба рідний край любити
Та вірно як йому служити.