Підтримайте Україну — перекажіть гроші для ЗСУ

QIRIM – мій дім – КРИМ


Ще тривала довга і виснажлива війна, більшість з чоловіків були на фронті, вдома ж на них чекали жінки, діти та старенькі батьки. На світанку 18 травня 1944 року, а в деяких населених пунктах Кримського півострова ще напередодні розпочалася спецоперація військ НКВД зі звільнення Кримського півострова від корінного населення. з депортації кримських татар. Найчастіше людям не пояснювали, що відбувається, куди саме їх везуть, а на збори давали не більше 15 хвилин. Вони покидали власні домівки не готовими до довгої та виснажливої дороги, не кажучи вже про облаштування на чужині.

(СКРИНЯ ПЕРЕСЕЛЕНКИ)
час зупинився вгорі, при вікні.
вхопився за тільце оси, золотаве на сонці.
за кутик сторінки з упертим, аж вигнутим «ні»
чорнилом на жовтому. чорним по жовтому. он ці
недбало накидані промені крешуть пітьму,
і скриня у ній розкривається, начебто квітка.
химерна. потріскана. та, що впізнала війну
за самість. за право тут бути і гріти, мов кітка,
боки у повільному світлі. під дзвін павутин.
ховати осу в розчепірених пальчиках часу.
за недоторканість всіх скалок, всіх вутлих судин.
у себе на тілі. за право тримати гримасу
і вишкір, не усмішку. право забитись в куток
і вже не вміщати ні килим. ні лахи. ні зойки
своїх господинь… час тихо вступився на крок.
у шибу постукали дві неприрослі тут сойки.
Катерина Міхаліцина («Розламані люди», 2024)


Згідно з таємною постановою Державного комітету оборони «Про кримських татар», підписаною Сталіним, депортацію мали завершити до 1 червня 1944 року. І вже 20 травня відзвітувати про «очищення» Криму від кримських татар. Близько 200 тисяч дорослих і дітей протягом двох днів 18–19 травня були завантажені у вагони та депортовані. Також у 1944-му з півострова депортували понад 40 тисяч болгар, вірмен, греків, турків і ромів. А після закінчення Другої світової війни майже 9 тисяч кримськотатарських солдатів та офіцерів радянської армії відправили на спецпоселення або в трудові табори. Вбивчий шлях тривав 2–3 тижні, для багатьох він став останнім. Насильницьки вивезених наділили статусом «спецпереселенців», що передбачало постійний нагляд репресивних органів, реєстрацію в комендатурах, примусову виснажливу фізичну працю.
Переписувалася кримська історія, насаджувались імперські наративи про «одвічно російський» Крим, цілеспрямовано та масово поширювалися міфи про «народ-зрадник». На півострів завозили і заселяли в будинки кримських татар переселенців з інших республік союзу. Трагічну історію депортації кримськотатарського народу замовчували, мову та культуру забороняли, навіть назви населених пунктів, вулиць, що мали кримськотатарське походження, ставали російськими – кримських татар позбавили не просто батьківщини, а й власного імені, мови, історії, ідентичності. Після смерті Сталіна кримським татарам так і не повернули їхні права та не дозволили повернутися на батьківщину. Фактично, заслання тривало, але вже від 1967 року кримські татари робили чисельні спроби оселитися на власній землі, в Криму. Кримськотатарський національний рух за повернення був одним з найяскравіших протестних рухів в срср. А справжня масова репатріація розпочалася в 1987-му. Тільки за часів незалежної Україні, з’явилась можливість вільно говорити правду про злочини геноциду тоталітарної системи проти людяності та вшановувати памʼять його жертв.
На жаль, з 2014 року кримці були змушені знову полишити дім і знову через росію. Ця історія триває ще від часів анексії півострова у 1783 році, а боротьба за права людей, за свободу та звільнення півострова, не припинялася ні на хвилину. Долі українців та кримців багато в чому схожі. Впродовж усього часу існування імперський, а згодом комуністичний тоталітарний режим спирався на злочини репресій, вбивств, депортацій, геноцидів. Сьогодні рф є наступницею тих людиноненависницьких практик.
Крим – край, омитий морем та зігрітий сонцем, і здається, що навіть вітер, який не знає кордонів, тут віє по-іншому. Це земля народу, який, попри всі історичні та політичні реалії, намагається зберегти свою мову, культуру, релігію, світоглядні принципи, намагається творити свою літературу.
Знаймо, бо ми того варті!