«Попри сльози й сум потрібно жити далі. Цінуючи життя, плекаючи добро і красу»
У бібліотеці-філії №4 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ відбулася зустріч читачів із українською письменницею Мариною Єщенко, яка народилася на Полтавщині.
Її перші поетичні твори були надруковані ще в 2007 році у збірці кращих творів молодих літераторів «Собори душ своїх бережіть…»
Перша збірка оповідань «Поговори зі мною» отримала визнання: «Коротко, сильно і… дотепно. Жанр психологічної новели у більшості творів відпрацьовано бездоганно. Насичені подіями і діалогами сюжети, які авторська уява здатна розпочинати щоразу із найнесподіванішого місця, щоразу бентежать несподіваністю поворотів».
Друга її збірка «ЖиттЯ моЄ» - це 28 новел, що вміщує 28 історій пошуків, сумнівів, невдач і любові (або її відсутності). Трагізм, іронія, комічність, абсурд і «одна велика спроба зрозуміти цей світ і себе в ньому».
Відверто й щиро гостя розповідала про свою творчість, ділилася письменницькими таємницями, заохочуючи до розмови присутніх усмішкою та іронічним коментарями щодо свого літературного життя.
У збірці «Хороша пам’ять» авторка описує не самі події, початок повномасштабної війни, а стан людини в критичних умовах, спілкування із такими, як сама. Виходить, що історія про війну перетворюється на безліч історій про людяність. До речі, книга вийшла за підтримки українського ПЕН і сприяння Міністерства культури Чеської республіки.
Говорять: «Якщо підсісти на малу прозу, то зупинитися шансів нуль».
Марині Єщенко вдалося зупинитися. Її пригодницька повість «Бібліотекарки не виходять заміж» вийшла не великим накладом, але отримала найбільше запитань і коментарів у читачів упродовж спілкування з авторкою.
«Пишу, тому що пишеться, - ділилася думками Марина Єщенко після зустрічі. – Бо треба писати. Попри сльози й сум потрібно жити далі. Цінуючи життя, плекаючи добро і красу».