Полтавщина посідає в долі Тараса Шевченка особливе місце. Його зв’язки з Полтавщиною були міцнішими, ніж з будь-яким куточком України.
Тричі приїздив Тарас в Україну і в кожну з цих подорожей відвідував і Полтавську землю. Він об’їздив всю Полтавщину. Декілька місяців перебував у Полтавському краї під час першої подорожі Україною 1843 року. Тоді ж він познайомився з колишнім полтавським генерал-губернатором М. Г. Рєпніним, який свого часу був у дружніх стосунках з І. П. Котляревським. Півроку – під час другої подорожі 1845 р. Зовсім нетривалою була остання мандрівка Кобзаря на Полтавщину у 1859 р. І лише один єдиний раз побував Т. Г. Шевченко у нашому місті. Це сталося у спекотні дні кінця червня - початку липня 1845 р.

На час приїзду до Полтави Шевченко вже був відомим поетом: на початку квітня 1840 року вийшов "Кобзар", наприкінці 1841 року була надрукована поема "Гайдамаки", твори поета друкувались у альманахах "Ластівка", "Молодик", у журналі "Маяк". 1844 року було здійснено друге видання "Кобзаря". На той час в Україні Шевченка як поета знали більше, ніж як художника.
На час другої подорожі в Україну Тарас Шевченко мав численні знайомства серед полтавців.

У Петербурзі молодий Шевченко знайомиться з колишніми кріпаками з Полтавщини художниками Федотом Ткаченком, Тимофієм Головнею. З Іваном Гудовським з Пирятина Полтавської губернії Тарас жив на одній квартирі під час навчання в Академії художеств (у майбутньому Гудовський стане відомим фотографом і саме йому належать три світлини Тараса Шевченка). Там же, в Петербурзі, Шевченко знайомиться з братами Євгеном і Миколою Гребінками з Пирятинського повіту Полтавської губернії.

За імовірною версією Петра Ротача, Шевченко прибув до Полтави в кінці червня 1845 р. разом з О. Лук’яновичем і зупинився в полтавському будинку його батька, Андрія Федоровича Лук’яновича, що знаходився неподалік від будинку І. П. Котляревського. Закінчивши Петербурзьку академію мистецтв і ставши вільним художником, навесні 1845 р. Тарас отримав цікаву пропозицію від Київської археографічної експедиції: подорожувати Україною і замальовувати історичні архітектурні будівлі, пам’ятники і просто гарні живописні краєвиди, вести археографічні нотатки про побачене. Саме у Полтаві він виконав невеличкі акварельні малюнки "Будинок І.П.Котляревського у Полтаві" та "Хрестовоздвиженський монастир", виконані з використанням сепії та туші.

Про Воздвиженський монастир (як було написано рукою Шевченка на малюнку ліворуч внизу) Тарас Григорович згадує в повісті "Близнюки", де разом з героєм твору Степаном Мартиновичем ми задивляємося на монастир та його чудові околиці, прямуємо неширокою дорогою, що в’ється по зеленому лузі поміж вербами до монастирської гори, вдивляємося поміж широкі віти осокора на тиху блискучу затоку Ворскли, вслухаємося у м’які звуки пісні.
В повісті Тарас близько тридцяти разів згадує Полтаву, детально її описує, зображує чарівні полтавські краєвиди, неодноразово згадує про будинок Котляревського, з симпатією змальовує Івана Котляревського - високого худорлявого дідуся у білому полотняному халаті. Імовірно, про нього багато розповідав Шевченку Микола Григорович Рєпнін.

Попередні місця збереження полтавських малюнків - Музей української старовини В. В. Тарновського у Чернігові, Черніговський обласний історичний музей, Галерея картин Т. Г. Шевченка у Харкові.

У 1929 р. малюнки експонувалися на виставці творів у Чернігові, 1939 р. - на Республіканській ювілейній Шевченківській виставці у Києві.
Тепер постійне місце збереження полтавських малюнків Т. Г. Шевченка – Київський національний музей Т. Г. Шевченка.