Ми звикли показувати місто через листівкові локації. Альтанка. Корпусний парк. Білі фасади. Але чи там насправді живе Полтава?

До Дня міста Центр культури та дозвілля запросив полтавців і гостей на імерсивний арт-walk «З алеї до галереї» — подорож, яка вела не туристичними маршрутами, а туди, де місто дихає по-справжньому.

У старі дворики. У тихі закутки. У місця, повз які ми щодня проходимо, навіть не підозрюючи, скільки історій вони зберігають. Десь вони були затишні й майже домашні. Десь — трохи суперечливі. Десь — історичні. Десь — зовсім прості. Але кожен мав свій характер. І саме тому був справжнім.

Понад 50 учасників, дві групи, одна спільна подорож і десятки нових поглядів на знайоме місто. Ми слухали Полтаву через музику, знаходили красу у звичайній поштовій скриньці, мовчали посеред двору, щоб почути місто без слів, зустрічали історію серед білих простирадл, писали листи собі й Полтаві, залишали свій колір на спільному полотні та першими побачили виставку «Точка дотику: Полтава» ще до її офіційного відкриття. Це була не екскурсія про дати й архітектуру.

Це була зустріч із містом, яке живе у двориках, випадкових деталях, людях, спогадах і моментах, які зазвичай залишаються поза увагою.

Дякуємо кожному учаснику, хто вирушив у цю подорож разом із нами. Бо саме ви зробили цей арт-walk живим. Адже місто відкривається лише тим, хто готовий не просто дивитися, а справді бачити. І, звісно, ця подорож стала можливою завдяки людям, які наповнили її сенсами. Дякуємо нашим екскурсоводкам Маргариті Юрченко та Аллі Тимошенко, які стали провідницями у світ іншої Полтави. Творчому об’єднанню «Код творчости 804» — за живі історії, поезію та театральні моменти, які несподівано виникали просто серед міських дворів. Скрипалю Антону Гирі, який допоміг не лише побачити, а й почути Полтаву. Художницям Олені Волковій, Марині Леонович та Ользі Клочко, які довели: мистецтво народжується не лише в галереях, а й біля звичайної поштової скриньки. Окрема подяка Олені Никифоренко, яка стала тією самою «випадковою перехожою» і нагадала всім просту істину: найбільші історії міста живуть не в підручниках, а в людях.

Сподіваємося, після цього арт-walk місто для вас вже ніколи не буде таким, як раніше.