Підтримайте Україну — перекажіть гроші для ЗСУ

Пам'ятаймо про Крути


29 січня – До Дня пам'яті Героїв Крут – у Полтавському літературно-меморіальному музеї В.Г. Короленка пройшла лекція з презентацією «Пам'ятай про Крути» для учнів Полтавського ліцею ліцей № 1 імені І.П. Котляревського.
У цей день 108 років тому відбувся доленосний для молодої Української Республіки бій між українськими курсантами Київської військової школи імені Богдана Хмельницького під командуванням сотника Армії УНР Аверкія Гончаренка та військами червоної армії під командуванням Михайла Муравйова. 520 українських вояків і студентів з 16 кулеметами та однією гарматою дали бій росіянам, які мали десятикратну перевагу в живій силі, бронепотягах та артилерії.
Бій тривав 5-6 годин. Але щоб не опинитись в оточенні, треба було відступати. Гончаренко вчасно це зрозумів і почав організований відступ: забрали поранених, тіла вбитих, кого знайшли, і зруйнували півтора кілометра залізничного полотна. Але під час відступу 27 студентів спізнились чи заблукали і вийшли на позиції противника. Аби помститися за свої значні втрати, більшовики їх спочатку катували, а потім стратили. Серед вбитих був і брат Гончаренка.
Сучасників особливо вразило поховання 27 юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і були ними страчені. На похороні в Києві біля Аскольдової Могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський порівняв юнаків, які загинули, зі спартанцями, а поет Павло Тичина присвятив їм вірш «Пам'яті тридцяти». Микола Щербак, український поет, літературознавець, журналіст, який у роки Другої світової війни потрапив на фронт, потім у Німеччину, а 1950 року емігрував до США, також присвятив вірш загиблим героям:
Герої Крут
Сніги, сніги… Вихрить завія.
Над Києвом вітрюга віє,
Мов дихає пітьма сторіч…
Та світиться майдан Софії –
Юнацтво, сповнене надії,
Іде до Крут в січневу ніч…
Пішли… І задрижало поле…
Ударив бій – і крик, і кров,
Героїв кров, щоб ти, монголе,
У славен Київ не прийшов!..
…Там, над Дніпром, де б'ється хвиля,
Де слава їх вінками вкрила,
Відважних лицарів-синів, –
Сія Аскольдова Могила,
І душі їх – незрима сила –
Благословення до боїв!