1 листопада 2026 року в Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка відбулося урочисте відкриття інформаційної дошки та презентація персональної виставки творів Євгена Путрі (1936–2021), українського графіка, скульптора, іконописця, члена Національної спілки художників України. Подію присвячено 90-річчю від дня народження митця.

Інформаційна дошка (автор - скульптор Дмитро Коршунов) увічнює пам’ять про художника, а виставка знайомить відвідувачів із багатогранною творчою спадщиною майстра, його мистецьким світобаченням і внеском в українську культуру.

Меморіальна дошка - це нагода згадати Євгена Путрю, віддати шану його таланту та ще раз переконатися: справжнє мистецтво продовжує жити, промовляти й об’єднувати покоління.

Інформаційна довідка

Євген Васильович Путря  - український скульптор, графік, іконописець, майстер карбування, медальєр. Член НСХУ (з 1989р.), лауреат премій імені Самійла Величка, Панаса Мирного, Миколи Ярошенка. Батько і вчитель юної художниці Саші Путрі (1977-1989).

Народився 1 листопада 1936 року в селі Дмухайлівці на Дніпропетровщині. Батько Василь Костянтинович, працював агрономом, мати, Таїсія Семенівна, вчителькою. З 1937 року сім'я мешкала у ПолтавІ. Початкову мистецьку освіту здобув у художників Павла Горобця та Костянтина Куземи. Після трьох років служби в армії, протягом 1960-1965 років навчався у Харківському художньому училищі, де його педагогами були у Михайло Саблін, Антоніна Ткачова та Петро Шигимага. 
Повернувшись до Полтави, понад 15 років, з 1967 по 1983 рік працював художником на Полтавському художньо-виробничому  комбінат.
Мешкав у Полтаві, на Половка. Помер в Полтаві 15 листопада 2021 року. 

Працював в галузях металопластики, графіки. Автор карбованих портретів видатних українців, графічної серії, присвяченої Івану Котляревському, а також концертних плакатів для Заслуженого ансамблю пісні і танцю «Лтава»  в Полтаві, народних хорів, скульптурних надгробків, медалей, меморіальних дощок, театральних костюмів, релігійних творів. 
Першу велику славу Євгену Путрі принесла карбована робота «Маруся Чурай -  українська піснетворка» (1974). Полтавський завод «Знамя» налагодив її серійне виробництво. Тож була вона дуже в багатьох оселях полтавців, потрапили й за межі України - до США, Канади, Франції.
Протягом 1969-1983 років разом з іншими митцями брав участь над створенням та оновленням музейних експозицій, зокрема в:
Музеї-садибі Івана Котляревського в Полтаві;
Літературно-меморіальному музеї Панаса Мирного в Полтаві;
Літературно-меморіальному музеї Володимира Короленка в Полтаві;
Державному історико-культурному заповіднику «Поле Полтавської битви» в Полтаві;
Національному музеї-заповіднику Миколи Гоголя в селі Гоголевому Миргородського району;
Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України у Києві.

Серед його власних робіт карбовані рельєфні портрети з металу:
«Маруся Чурай -  українська піснетворка» (1974);
митця Опанаса Сластьона (1981);
козацького полковника Семена Палія (1982);
«Анна Ярославна - королева Франції» (1982);
Тараса Шевченка (1983)
Давида Ґурамішвілі (1984);
Миколи Гоголя (1984);
історика Бориса Грекова (1984);
доньки Олександри (1984);
генерального судді Василя Кочубея (1986);
полтавського полковника Івана Іскри (1986);
графіка Георгія Нарбута (1986—1987);
ілюстрацій до повістей Миколи Гоголя:
графіка:
геральдична композиція із гербом Полтави (1974);
«Іван Котляревський з персонажами своїх творів» (1977);
«Шведи в Україні» (1979);
«Король Карл ХІІ під Полтавою» (1979);
серія «Ілюстрована хроніка життя і діяльності Івана Котляревського» (14 робіт, 1979–1986);
«Давид Ґурамішвілі в бою під фортецею Хотин» (1984);

ікони
із зображенням Ісуса Христа (1989, 1992);
«Спас Нерукотворний» (1989, 1992);
святого Георгія Змієборця (1989, 1993, 1996);
Божої Матері (1993);
апостолів Петра і Павла, архістратига Михаїла (1993);
для Хрестовоздвиженського монастиря в Полтаві (1992–1995);
для церкви Богородиці в місті Березані (1990-ті).

Також автор
карбованої композиції «Еней на морі» (1980—1981);
корогв із зображенням Спасителя і Божої Матері (1993);
карбованих з металу шатів для псалтиря «Требника» (1993).
Брав участь у мистецьких виставках у Полтаві та Києві з 1954 року, Харкові у 1961 році, а також в Естонії у 1966 році, Болгарії (Велико-Тирново у 1976 році), Польщі (Кошаліні у 1984 році та Слупську в 1985 році)].
Роботи митця зберігаються у Полтавському художньому музеї Полтавському, Кременчуцькому і Миргородському краєзнавчих музеях, Миргородському літературно-меморіальному музеї Давида Ґурамішвілі, Великосорочинському літературно-меморіальному музеї Миколи Гоголя, в музеях Баку, Риги.