Сучасна жінка не може уявити своє життя без прикрас. Це й не дивно, адже вони вже є повсякденною річчю, що увійшли в звичку. В давнину, як і сьогодні, жінки одягали найрізноманітніші прикраси. В той час вони мали особливе значення та навіть оберігали їхню власницю. Про найбільш поширені народні прикраси Наддніпрянщини користувачі бібліотеки-філії №5 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ дізналися з цікавої змістовної розповіді наукового співробітника Полтавського краєзнавчого музею Катерини Штепи. Українські окраси, що сформувались у сиву давнину, упродовж багатьох століть змінювалися за своєю формою, матеріалом, кольором, значенням. Найбільш розповсюдженою традиційною українською прикрасою було намисто. Жінки одягали його як у святкові, та і у будні дні. Чим більше нагрудних прикрас було у жінки, тим заможнішою вона вважалася. Намисто часто поєднували з дукачами, хрестиками, які разом з українським вбранням створювали довершений український образ. Найпопулярнішим кольором намиста був червоний – це корали. Кожна дівчина намагалася зібрати у своїй скрині якомога більше аксесуарів. Подібні коштовності збирались поколіннями та передавались у спадок. Іноді вміст тих скриньок коштував як пара волів або навіть цілий будинок.

Українські жінки обожнювали носити сережки, вважаючи, що їхній дзвін здатний відганяти злих духів і допомагати при головному болі. Починали їх носити дівчатка у віці 2-х років. Вушні прикраси були різноманітними з формою та фасоном із міді, срібла, золота та позолоти.

Під час народознавчих посиденьок присутні дізналися, як вміли себе прикрашати українки, а також потримали в руках  різноманітне старовинне намисто та чоловічий перстень – печатку, яким ще й запечатували листи. Для всіх цікавою нагодою випало дізнатися, що чоловіки також полюбляли прикраси, ними вони оздоблювали капелюхи та плащі.

Серед українських прикрас ніколи не було випадкових речей, вони завжди мали певний сенс і ставали сімейними реліквіями та неодмінно мали приносити власниці не лише естетичні, а й емоційне задоволення.