Під такою назвою у музеї В.Г.Короленка пройшла напрочуд тепла зустріч полтавки Марини Федорової із поціновувачами її письменницької творчості. Для ознайомлення та обговорення була представлена вже друга за рахунком книга авторки під назвою «Васінька і Лідочька» (в назві збережена авторська орфографія). Це літературно-художнє видання містить спогади Марини про її дитинство, що проходило у колі вельми колоритних дідуся та бабусю по материнській лінії— Василя Пилиповича та Лідії Корніївни Кармазіних. Вдало прочитані самою авторкою оповідки про рідних нікого не залишили байдужим.

Змальована строката картина мирного життя і характерного побуту української родини ХХ століття. Ці люди, за словами Марини Федорової, «пережили і війну, і голод 1947 - 1948 р.р., і відлигу, і перебудову... і мало коли були чимось незадоволені. «Ніхто не стріляє, — казали, — хліб є. Що нам ще потрібно?». Слухачам здалися милими й наша особлива полтавська говірка, й кумедні ситуації у справі виховання онуки, і взаємини між всіма родичами та сусідами, талановито передані письменницею.

Примірники книги, що вийшла накладом 200 екземплярів у видавництві «АСМІ», були подаровані музеям, бібліотекам із надією, що коло читачів стане більш широким.

Зустріч авторки з читачами була доповнена музичними номерами у виконанні вихованців музичного відділення Полтавської міської школи мистецтв «Мала академія мистецтв»імені Раїси Кириченко (викладач — Ірина Рекало) та традиційним короленківським чаєм.