ДЕЛЬВІГ Сергій Миколайович (04.07.1866–1949) – військовик, військовий теоретик та історик. Генерал-полковник Армії Української Народної Республіки. Народився в місті Москва. Закінчив Михайлівське артилерійське училище та Артилерійську академію в Санкт-Петербурзі. Служив у армійських частинах. Від 1891 – викладач у військових навчальних закладах, від 1899 – начальник офіцерської артилерійської школи. Учасник російсько-японської війни 1904–1905 років, Першої світової війни. 1917 – генерал-лейтенант, головний інспектор артилерії Південно-Західного фронту.

В українській армії – з листопада 1917 року, начальник інспекторату артилерії Генерального штабу, на початку1918 – начальник артилерії Гайдамацького коша Слобідської України. За Української Держави – головний інспектор артилерії Генерального штабу, член Головної шкільної управи, брав участь у розробленні військових статутів та створенні підручників, автор багатьох наукових праць. Від 1919 – інспектор артилерії Армії УНР. Виконував низку відповідальних дипломатичних доручень Директорії УНР, очолював делегацію УНР на переговорах із Польщею під час Чортківського наступу. 6 червня 1919 року уклав договір про перемир'я, який встановлював демаркаційну лінію, що розділяла позиції військ УНР та Польщі. 1919–1921 – військовий аташе місії УНР в Румунії, з 1920 – генерал-полковник.

Після переходу Армії УНР через Збруч залишився в Румунії, брав участь у громадському житті української еміграції, очолював товариство колишніх вояків Армії УНР, українську громаду в Румунії.