Мелетій Семенюк народився 12 вересня 1925 року в селі Борочиче Горохівського району. Батько був офіцером армії УНР. З 22 січня 1944 року Мелетій був у розвідці Військової округи "Лиман" Української повстанської армії, а згодом у розвідувальному відділі штабу ВО "Турів". Командував зв'язком розвідки групи "Турів" на Холмщині (02–07.1944), надалі забезпечував зв'язок між сотнями УПА "Голубенка", "Назара", "Мирона", "Ягоди". З серпня 1944 року Мелетій командував сотнею групи "Турів" відтинку "Лиман" Української повстанської армії. Через зраду був схоплений пораненим під час бою з НКВС 6 вересня 1944 року у криївці в с.Озденіж.

Мелетія Семенюка засудили до смертної кари, яку згодом замінили на 15 років неволі. Влітку 1945 року він втік із табору в Монголію, але був виданий назад. Брав активну участь у Норильському повстанні. Після звільнення 18 липня 1956 року не мав права поселилися вдома, нелегально жив у Львові.

Мелетія знову арештували 26 грудня 1958 року, а 15 квітня 1959 року Львівський обласний суд за 4.2 ст. 7 Закону СРСР від 25.12.1958 р. "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" засудило його на 8 років продовжувати не до кінця відбуте покарання ще з 1944 року. Сидів у Дубровному ВТТ Мордовської АРСР (Росія). На волю вийшов 28 січня 1966 року.

Повернувся в рідне с. Борочиче, одружився. У сім'ї народилися дві доньки. Однак постійно був під наглядом органів КДБ. Працював шофером самоскида в радгоспі Горохівського цукрокомбінату. У 1977-му за сфабрикованою справою про нібито приписки кілометражу, а насправді за листування з поетом-шістдесятником Іваном Світличним, Мелетія Семенюка засудили втретє засудили, цього разу на 5 років.

Вийшовши на волю у 1982 році. У 1988-му вступив в Українську Гельсінську спілку. У вересні 1990 року організував і очолив Братство вояків ОУН і УПА Волинського краю ім. Клима Савура. До останніх днів відновлював місця поховань членів ОУН і УПА у Волинській, Рівненській, Житомирській областях, на Холмщині. Помер 7 жовтня 2004 року в Луцьку, похований у рідному селі. У 2020 році Національна комісія з реабілітації визнала Мелетія Семенюка повністю реабілітованим.