Свято татусів бере свій початок від 1909 року. Під час церковної служби на День матері, який на той час уже був офіційним святом у Сполучених Штатах, Сонора Додд із міста Спокана, штат Вашингтон, згадала свого батька Вільяма, який виховав самотужки шістьох дітей після смерті дружини. Сонора завжди відчувала особливу шану і подяку до свого тата, тому звернулася з проханням до міської ради, щоб їй дозволили заснувати нове свято – День батька. Ідею одразу схвалили і встановили дату – 5 червня, на честь дня народження Вільяма, батька Сонори. Проте підготовка до святкування забрала більше часу, тому офіційна подія відбулася лише 19 червня 1910 року. Згодом й інші штати долучилися до цієї ініціативи. А від 1966 року це свято стало офіційним у США. На сьогоднішній день у понад сорока країнах світу в третю неділю червня щорічно вшановують чоловіка-батька. З 2019 року День батька відзначається і в Україні.

Вже третій рік поспіль це свято у нас, українців, викликає дуже різні емоції – від безмежної вдячності до… суму. Особливо, коли йдеться про найбільш вразливу частинку нашого суспільства – про дітей. То може, краще на якийсь час забути про нього? Бо є діти, у яких тато поруч, діти, у яких тато в війську і ті, у кого тато загинув. А ще є багато дітей, що зараз живуть з батьком на відстані. Такий одночасно різний досвід дійсно складно синхронізувати.

Психологиня та письменниця Світлана Ройз говорить, що нам потрібно вчитись не ігнорувати реальність, а шукати сили та можливості її витримувати, оскільки будь-яке уникання згодом призводить до складніших наслідків. Разом з UNICEF Ukraine Світлана Ройз пропонує створити об’ємну листівку «Обійми для тата»: «Ми з донькою записали відео, як її зробити. Це швидко і зовсім не складно. На це свято ми не зможемо надіслати чоловіку листівку: там, де він зараз служить, немає можливості отримати відправлення – але можна зробити листівку, зняти відео і озвучити словами, які дитина саме обере... Для дитини, яка сумує за татом – це можливість «торкнутись його»… А дитині, яка втратила батька, саме в цей день важлива особлива підтримка. Вона може бачити, як інші діти готуються до свята. Важливо, щоб вона відчула – що цей день і для неї. Що вона не виключена із загальної динаміки. Іноді дитині потрібен дозвіл тих, хто поруч – на спогади, на розповідь про батька. На «спілкування» з батьком і про нього. Часто діти не дозволяють собі згадувати про тих, кого втратили, якщо бачать, що рідні починають плакати чи засмучуються. Діти відчувають набагато більше, ніж нам здається… Під час створення листівки ми можемо згадувати про батька, згадувати, як взагалі батьки зустрілися, різні веселі, щемні та кумедні епізоди. У дитини мають бути різні спогади, про різні якості батька. Так її пам’ять буде живою, об’ємною. І образ батька буде багатогранним. А створення листівки – може бути дією, яка дасть можливість проявити те, що для дитини важливо і ще більше зблизити родину». Відео можна знайти на сторінці UNICEF Ukraine чи Світлани Ройз у мережі Facebook.

Бібліотекарі бібліотеки-філії №1 сподіваються, що це свято буде днем близькості та турботи один про одного. І нехай наші діти будуть щасливі та в безпеці. І свята будуть без присмаку смутку.