22 травня відбулася онлайн-зустріч із однією з найпопулярніших письменниць сьогодення Світланою Талан.

Книги Світлани Олегівни, написані у жанрі «реальної історії», знані в усіх куточках України. Відгуки письменниця отримує зі всієї країни, адже її роботи дуже чуттєві, сильні та реалістичні.

Під час онлайн-зустрічі читачів бібліотеки-філії №4 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ, яка відбулася за підтримки БФ «Бібліотечна країна. Жива сучасна бібліотека», шанувальникам українського роману презентували новинку Світлани Талан «Її вишиване життя».

Глибокий та емоційний роман-біографія про видатну українку Пелагею Яківну Бартош-Литвинову, етнографиню і фольклористку з Сумщини.

Світлана Олегівна розповідала учасникам онлайн-зустрічі, як працювала над архівними документами, консультувалася з істориками, щоб відтворити деталі українського побуту більше сто років тому.

Не маючи великих статків, владних покровителів, дворянського статусу, Пелагея Бартош-Литвинова відкрила школу, самостійно створила для неї підручники, опублікувала кілька альбомів народних візерунків, стала членом-кореспондентом Паризького антропологічного товариства, зберегла для наступних поколінь пам’ять про народні вірування, пісні, ремесла, традиції...

Українство й кохання в романі – це дві складові життя невтомної трудівниці Пелагеї Литвинової-Бартош.

Мабуть, кожна дівчина і жінка мріє про кохання. Подібні думки приходили і до Поліньки, як називали її батьки в дитинстві. Освіту героїня отримала у Москві, проте через усе життя зберігала любов до України і всього українського. Це був жорстокий час, коли забороняли українську мову. Етнографічні праці Пелагеї Яківни зберегли в пам’яті нащадків українські звичаї, традиції, орнаменти.

Одруження не принесло щастя і сімейного затишку. Навіть десятеро дітей не сприяли створенню сім’ї. «Пелагея Яківна писала книжку, як чоловік знущався з неї впродовж усього життя, але пожаліла його та не надрукувала її. Щоденник Пелагеї Яківни не зберігся, - розповідала Світлана Олегівна. – Але залишилися спогади, де вона описує сімейне життя, відносини з чоловіком, про своє справжнє кохання».

Майстерність, художній вимисел дозволили письменниці на основі документальних фактів створити правдоподібну історію про Пелагею Яківну Бартош-Литвинову, перетворивши документальну історію в роман.