27 жовтня у затишній залі Полтавського літературно-меморіального музею В. Г. Короленка відбувся теплий і щирий музичний вечір, присвячений силі мрії та натхненню, яке не знає віку.

Гостей музею запросили поринути у світ, де зустрілися минуле й сучасність, мрії дитинства та досвід зрілої людини.
Цього вечора до музею завітав Віктор Перетятько — людина, яка своїм прикладом доводить: ніколи не пізно почати спочатку. Після багаторічної роботи на підприємстві критичної інфраструктури, уже на заслуженому відпочинку, він вирішив здійснити свою давню мрію — навчитися грати на саксофоні.
Саксофон став для нього не просто музичним інструментом, а символом віри у себе, натхнення і творчої свободи. Віктор опановує гру самостійно, навчаючись через онлайн-уроки, і сьогодні вже впевнено виступає на багатьох майданчиках, маючи вірних шанувальників.
Програма вечора охопила низку знайомих і улюблених мелодій — від української класики до світових хітів.

У «українському блоці» прозвучали: «Очі волошкові», «Червона рута», «Черемшина», «Гуцулко Ксеню», «Ой на горі два дубки», «Кохана», «Ой чий то кінь стоїть», «Ніч яка місячна», «Намалюй мені ніч».
У міжнародній частині — відомі композиції, що підкорили світ: Bésame Mucho, Yesterday (The Beatles), Strangers in the Night (Френк Сінатра).
Між виступами пролунала цікава історична розповідь про винахід саксофона, його творця — бельгійського майстра Антуана Жозефа (Адольфа) Сакса, та непростий шлях цього інструмента до визнання. Присутні дізналися багато захопливих фактів — від драматичних моментів життя винахідника до перших опер, де прозвучав саксофон.

Завершився вечір словами вдячності та надії на нові зустрічі з музикантом.
Музей Короленка вкотре став місцем, де звучить жива історія, музика і збуваються людські мрії.
«Неважливо, коли ти почав — головне, що ти не здався».