Кожен з нас хоча б раз у житті хотів би стати невидимим. Але ми чудово розуміємо, що це – неможливо. Та тільки не в фантастичному літературному жанрі, наприклад у романі Герберта Веллса «Невидимець», який захоплює увагу читача з перших сторінок. Роман виданий у 1897 році, став свого роду візитною карткою англійського письменника-фантаста.

Сталося так, що найвідоміші свої твори автор написав на зорі своєї кар'єри. Після «Машини часу» та «Війни світів», про письменника заговорили як про науковця-письменника, що вміє мислити.

Роман «Людина-невидимка» був створений як раз тоді, коли особливою популярністю користувались ідеї Фрідріха Ніцше, коли вчинки людини пояснювались жагою до влади. У своєму романі Веллз виступав проти популярних у ті часи ідей надлюдини, що нібито має право управляти слабшими або менш розумними людьми й навіть знищувати їх. За зізнанням самого автора, на нього вплинула розповідь письменника-фантаста Фітча-Джеймса О'Брайана під назвою «Що це було?», де одна з головних ролей відводилася невидимій істоті, що тероризує мешканців одного будинку.

Веллс обрав трохи інше направлення – відповідальність вченого. Він намагався відповісти на питання: заради чого робляться наукові відкриття? Навіть якщо це відкриття во благо всьому людству, треба зважати на два фактори. Перше - хто робить це відкриття, і друге - навіщо він це робить.

Роман «Невидимець» вийшов у друк і критики не прийняли цей твір! Після «Машини часу», вони не побачили в ньому нових переваг. Однак, у читачів склалася зовсім інша думка – Герберт Веллс став класиком саме завдяки людині-невидимці. Роман дуже хвалили перш за все за цікаву наукову ідею, а також за точність в описі деталей. Але не обійшлося і без викриття. Справа в тому, що відомий фізик Джейкоб Перельман у своїй книзі «Дивовижна фізика» в якості прикладу вказав на те, що невидимка повинен бути сліпим: якщо він повністю невидимий, то й кришталик в його оці теж, світло проходило б крізь нього і не потрапляло б на сітківку ока. Сам Перельман казав, що не дивлячись на цей факт, роман Веллса не втрачає свого шарму.
На питання про причину успіху роману Веллс відповідав, що сама по собі фантастична знахідка - ніщо, кожен може придумати щось подібне, «…інтерес виникає тоді, коли все це перекладається на мову повсякденності і всі інші чудеса начисто відкидаються. Тоді розповідь стає людяною».

«Невидимець» і сьогодні не втрачає своєї актуальності та сприймається читачами із зацікавленням. Доказом цього є регулярні екранізації, одну з яких обов'язково покажемо в Ранковому кінотеатрі бібліотеки-філії №2 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ. Перша екранізація була ще в далекому 1933 році, остання в 2020 р., і схоже, це зовсім не кінець. А поки читайте класику, отримуйте насолоду від якісної літератури, розширюйте горизонти своєї фантазії. Гарна книга Вам в допомогу!