У бібліотеку-філію №4 завітали третьокласники початкової школи 44 на урок доброти. Незвичайний урок, бо разом вирушили у подорож до країни, у якій, мабуть, хотіла жити кожна людина.

Цікаві завдання, обговорення книг, пошук добрих вчинків та гарний настрій супроводжував юних читачів упродовж зустрічі. До речі, школярі самі зініціювали зустріч у бібліотеці, що стала продовженням читання книги «Абетка доброти».

Мандруючи до Країни Доброти намагалися зрозуміти, що таке добро і доброта. На прикладі літературних героїв відчули, як це гарний вчинок, корисна справа, чутливе, дружне ставлення до людей, тварин, птахів, рослин. На допомогу прийшли герої Галини Вдовиченко, Оксани Лущевської, Лесі Ворониної, Сашка Дерманського, а також оповідання Марини Павленко, Кузька Кузякіна, Зірки Мензатюк.

Доброта – найбільша цінність нашого життя. Її неможливо купити ні за які гроші. Говорили про благодійність, меценатів. Ставили запитання, разом шукали відповіді. Вчилися робити компліменти і це добре виходило: щиро й відверто, з теплою усмішкою.
Школярі ділилися прикладами доброго ставлення із власного досвіду.

«Люди вітаються, допомагають у скруті, дарують квіти, вітають зі святом, допомагають людям похилого віку, тваринам».
Кожен із присутніх згадав власний добрий вчинок, зроблений «вже сьогодні» та записав на звороті дубового листочка. Із задоволенням діти прикрасили «Дерево добрих справ». Цікаво і разом добру справу зробили.

Повертаючись до теми доброти, у дітей виникали серйозні запитання. Чому не всі люди хочуть бути добрими? Навіщо ображати, щоб потім вибачатися, і чи «зараховується це доброю справою»? Змістовна й відверта розмова з присмаком філософських роздумів, впевнена, зацікавила б і батьків.
Насамкінець зустрічі діти прикрасили квіткову галявину. Кожен учень розфарбував квітку кольором відповідно власних емоцій, які отримав від розмови. Червоного, рожевого, жовтого було найбільше, але й дві пелюстки чорного з’явилися. Діти знали, мабуть, знали хто, але не сказали. Це добрий вчинок?