Триває Національний тиждень читання поезії. Він проходить саме в ці дні, бо 21 березня відзначаємо Всесвітній день поезії. «Цей тиждень – нагода вслухатися у багатоголосся української поезії, де кожен знайде слова, що відгукнуться в його серці», – зазначають в Українському інституті книги.
Для шанувальників поезії 19 березня є ще одна визначна подія – 95 років виповнюється нашій легендарній, відомій і шанованій письменниці Ліні Костенко. Користувачів бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ в рамках міні-проєкту «Рядками долі» запросили на ліричне рандеву «Нехай підождуть невідкладні справи», щоб зануритись в атмосферу її чудової поезії.

Життя Ліни Костенко – це вже ціла епоха, за життя вона стала легендою. Легендою стали її виступи на захист дисидентів, її ляпаси «діячам» культури та влади. У 2000 році Ліна Василівна відмовилася йти на церемонію нагородження орденом Ярослава Мудрого V ступеня, промовивши крилату фразу: «Політичної біжутерії не ношу». У 2005 році навідріз відмовилася приймати звання Герой України. «Поетам для спілкування з Народом потрібно тільки Слово. Ніякі брязкальця я не візьму!» – твердо відрізала вона. В 2012 році Ліна Костенко відмовилася від нагороди «Золотий письменник України».
Очевидно, вона має на це право. І не зобов’язана нікому нічого пояснювати. У неї нині – літературне і публічне «затворництво» і вперте небажання спілкуватися з пресою. Хоча, коли у 2022-му розпочалося повномасштабне вторгнення, Ліна Костенко несподівано з'явилася на публіці під час нагородження Орденом Почесного легіону Франції. Уперше за останні 12 років письменниця дала інтерв'ю телеканалу «Київ», у якому розповіла, що не припиняла працювати, навіть коли під Києвом точилися бої.

Вірші, які вона написала про нинішню війну, опубліковані в антології «Війна 2022: щоденники, есеї, поезія». Їх представлено в презентації «Війна малює кров’ю акварелі».

Ліна Василівна Костенко одного разу написала: «Я вибрала долю собі сама, і що зі мною не станеться, – у мене жодних претензій нема до Долі – моєї обраниці», – і лишилася на все життя вірною цим словам.

А можливо вона була вибрана для здійснення місії – творити добро і воювати словом? Адже існує легенда, що, коли до її батька, якого оголосили ворогом народу, прийшли з обшуком енкаведисти і сказали: «Показуй, де ти ховаєш зброю», Костенко усміхнувся і кивнув на колиску: «Отам». Там у колисці спала маленька Ліна.

Писати Ліна почала ще в школі, згодом навчалася в літературній студії при журналі «Дніпро», якою опікувався Андрій Малишко, друкуватися почала в 16 років.

Ліна Костенко, випускниця Київського педагогічного і Московського літературного інститутів, мала три поетичні збірки: «Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958), «Мандрівки серця» (1961). На її авторські вечори сходились юрми людей.

Літературознавці і критики пророкували їй велике майбутнє, але раптом книгу «Зоряний інтеграл» (1963) забороняє до друку радянська цензура. Аргумент – політична позиція авторки. Така ж сама доля спіткала книгу віршів «Княжа гора» (1972).

І збірок більше не було. Вірші Ліни Костенко стали ходити в самвидаві. На її ім’я наклали табу у видавничому світі й вона змушена була писати у стіл 16 років.
Але ця зона мовчання не значить, що поетеса залишалась осторонь від життя. Вона не мовчала, а активно брала участь у всіх політичних процесах і судах в епоху шістдесятництва. Її вчинки нагадували ходіння над прірвою. Свою позицію вона виявляла і висловлювала відкрито, відверто і була надзвичайно принциповою. Це не могло не муляти очі представникам влади. Одначе популярність поезій та любов читачів були настільки великими, що чіпати поетесу боялися.

В 1977 році побачила світ книга віршів «Над берегами вічної ріки». 1979 рік ознаменувався виходом історичного роману «Маруся Чурай», названого українською енциклопедією середини ХVІІ століття. За кілька днів 8-тисячний тираж роману розійшовся, повторне видання через три роки уже накладом 100 тисяч так само швидко зникло з полиць.

Поетичне слово Ліни Костенко пророче, наповнене філософською глибиною, високою духовністю, воно збагачує читача інтелектуально, звеличує душу й серце благородними, шляхетними почуттями, чарує несказанною красою слова. Золоту сторінку творчості Ліни Костенко становить її духовний діалог з матінкою-природою, а палітра кохання грає усіма барвами весняної веселки: тут і ніжність, і дружба-приязнь, невизначеність стосунків і незбагненність. За опитуванням її шанувальників найпопулярніший і найулюбленіший вірш – «Крила».

Користувачки бібліотеки Олена Кульчій та Ніна Козаченко висловили свої слова любові та поваги до Ліни Костенко, а також продекламували улюблені поезії.