В рамках проєкту бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ «Славу краю роблять люди» спільно з представниками Мачухівської об’єднаної територіальної громади на вечорі «Натхненна і знеболена душа Юрія Липи» говорили про українського громадського діяча, письменника, поета, публіциста, лікаря, автора української геополітичної концепції, одного з визначних ідеологів українського націоналізму та одного із провідних українських філософів першої половини ХХ століття.

Цікавою була розповідь кандидата історичних наук, знаного краєзнавця, автора Фейсбук-сторінки «Мачухівський літопис», директора Мачухівського краєзнавчого музею Анатолія Гейка про життєвий шлях Юрія Липи, адже відомості про його ранні роки дуже суперечливі. Тільки нещодавно реконструйовано біографію Юрія Липи та складено початки його родоводу по материнській і батьківській лініях з урахуванням останніх сенсаційних знахідок.

У його матері Єлизавети, яка на той час була в шлюбі зі священиком Андрієм Геращенком, був роман із земським лікарем містечка Мачухи Іваном Липою. Цей роман завершився тим, що 5 травня 1900 року народився хлопчик Георгій, якого виховував дід по материнській лінії у Старих Санжарах. Після смерті матері, 8 квітня 1910 року, десятирічний Георгій Андрійович Геращенко став Юрієм Івановичем Липою. Його усиновило подружжя Лип. Тоді лікар, письменник, тарасівець Іван Львович Липа став не тільки його хрещеним батьком, але офіційно і рідним.

Юрій отримав освіту в Одесі у гімназії №4, а потім вступив до Одеського національного університету імені І.І.Мечникова.

Іван Липа відзначав нахил сина до суспільної активності: «Природженний агітатор, уже всіх школярів повкраїнізував: то читає їм, то дає їм книжки додому, вигадує різні загадки, анекдоти, сам пише байки, поеми і то без ніякого мого впливу».

Революція 1917 року застала Юрія на студентській лаві. Тоді відбулася проба пера гімназиста Липи і його бойове хрещення як заступника командира Одеської «Січі» та командира студентської сотні.

Згодом Юрій приєднався до свого батька, який 1918 року став урядовцем УНР, і розділив з ним митарства усіх, хто опинився у «вагоні Директорії». У 1919 році їх разом з батьком та Юрієм Коллардом ледь не розстріляли румунські військові. Коли уряд УНР опинився за Збручем, Юрій Липа продовжив навчання у Кам’янецькому університеті, але вже на медичному факультеті, радикально змінити фах Липу спонукала війна, бо гинуло багато людей.

А потім 23 роки він жив у Другій Речі Посполитій: спочатку перебував у Тарнові і Винниках, потім студіював медицину в Познанському університеті (до кінця 1928 року) і, найдовше (до осені 1943 року) мешкав у Варшаві, де працював лікарем, поглиблював свою медичну і політичну освіту, здійснював літературну, наукову і громадську діяльність, разом з дружиною Галиною Захарясевич виховував двох доньок Іванку і Марту.

Під тиском обставин Липа з сім’єю виїхав з Варшави. Відмовився емігрувати на Захід і залишився серед свого народу, на своїй землі. Спочатку виїхав до Яворова, а з наближенням фронту – до Бунова та Іваників. В останній рік життя лікував селян і повстанців, проводив медичні курси для молоді, вивчав історію Яворівщини, писав, виступав з рефератами, збирав досвід народної медицини.

19 серпня 1944 року Юрія Липу затримало НКВС. А через два дні його труп зі слідами звірячих катувань було знайдено неподалік від його помешкання. Поховали Юрія Липу в Буневі, а 10 жовтня 1945 року наказом Головного військового штабу УПА йому було посмертно присвоєне звання полковника. Сьогодні його могила не забута, а неподалік від місця, де знайшли тіло, стоїть пам’ятний хрест із написом: «Цей хрест – німий свідок катувань 19-20 серпня 1944 р. і трагічної смерті від рук комуністів Юрія Липи».

Про творчу спадщину та громадську діяльність Юрія Липи присутні дізнались з фільму «Юрій Липа – борець за український націоналізм» із серії «Велич особистості», де про це розповіла Ірина Фаріон.

Творча спадщина Юрія Липи налічує понад 360 творів. Серед них три збірки поезій: «Світлість» (1925), «Суворість» (1931), «Вірую» (1938); збірка літературознавчих есеїв «Бій за українську літературу» (1935); три томи новел «Нотатник» (1936–1937); історичний роман «Московія» (1930–1931), більш відомий як «Козаки в Московії» (1934, 1942); публіцистичні статті «Українська доба» (1936), «Українська раса» (1936, 1941), «Українська жінка» (1938), «Панування, труд і лад» (1940); публіцистичний нарис «Київ, вічне місто» (1938); публіцистичні праці «Призначення України» (1938), «Чорноморська доктрина» (1940, 1942), «Розподіл Росії» (1941), об’єднані послідовниками у «Всеукраїнську трилогію»; геополітичний атлас «Чорноморський простір» (1941); підручники з медицини «Фітотерапія» (1932, 1936, 1938), «Ліки під ногами» (1943) та інші.

Перегляд літератури «Спадщина земляка» на заході представили працівники Мачухівської центральної бібліотеки.

В цьому селі шанують пам’ять видатних борців за незалежність Івана і Юрія Лип. В 2020 році нове місце пам’яті з’явилося на фасаді місцевої амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Адже навпроти розташована будівля колишньої земської лікарні містечка Мачухи. Саме в цьому приміщенні, що тепер використовують як житлове, з 1898 по 1902 рік працював земським лікарем Іван Липа. Тоді, 1900 року, народився його син Юрій.