1 квітня цього року - 215-річчя від дня народження нашого земляка, одного з найбільш глибоких художників-мислителів світової літератури Миколи Гоголя.

Народився він у 1809 році, коли вийшло третє, або перше авторське видання “Енеїди” І.П. Котляревського. Роль цієї книги для розвитку української літератури загальновідома. Неабиякий вплив вона мала і на творчість М.В. Гоголя.

Він добре знав “Енеїду”. Ще навчаючись у Ніжинській гімназії вищих наук, студент Микола Гоголь завів записну книжку, яку назвав “Книга всякої всячини”, до якої заносив спостереження щодо ”лексикону”, замальовки народних ігор, ворожінь, описи українських старожитностей, пояснення значень українських слів. Цілий розділ в записнику він присвяти “Енеїді” І. Котляревського, занотувавши з неї 21 висловів.
У родині Гоголів-Яновських знали і любили народну творчість. Батько письменника Василь Панасович сам “пробував перо”- писав комедійні водевілі для театру свого родича Д.П. Трощинського, маєтки якого розташовувались у Кибинцях Миргородського повіту. Мати М. Гоголя знала безліч народних повір’їв, переказів та легенд. Живучи у Петербурзі, Микола Васильович майже у кожному листі звертався до матері з проханням надсилати йому якомога більше матеріалів з української старовини. “Не гнівайтесь, моя великодушна матінко, коли я часто турбую Вас проханням доставляти мені відомості про Малоросію, або щось подібне. Це мій хліб.”

Так само і І.Котляревський наснажувався від народної стихії. За свідченням його першого біографа С. Стебліна-Камінського, Іван Петров у молоді роки “… бував на сходках та іграх народних і сам, переодягнений брав участь у них, уважно прислухався до народної балачки, записував пісні й слова, вивчав мову, моральні устої, звичаї, побут, повір’я, перекази українців, наче готуючи себе до майбутньої праці, і дійсно з цієї практичної школи виніс він глибоке знання наріччя і побуту народного.”

Говорячи про спільні мотиви у творчості цих великих письменників, не можна не помітити загальний життєстверджуючий патріотичний настрій у їхніх творах. Тому, що у І. Котляревського ми бачимо незламну силу народного характеру в образах Енея та його ватаги, така ж сила народного духу струменить і у героїко-романтичній повісті М. Гоголя «Тарас Бульба». І М. Гоголь, і І. Котляревський мали чіпкий погляд на оточуючий світ, талановито викривали всі вади тогочасного суспільства. Це можна простежити і у творах І. Котляревського, і у петербурзьких повістях М. Гоголя.
Деякі дослідники вважають, що І. Котляревський і М. Гоголь були знайомі і навіть зустрічались. Про це одним реченням згадує у спогадах перший біограф І. Котляревського С. Стеблін-Камінський.

Оглядаючи творчість обох письменників, неважко прослідкувати їх внутрішню духовну спорідненість, на яку великий вплив мала земля, де вони народились, що об’єднала їх у часі та культурному просторі України.