10 жовтня виповнюється 135 років з дня народження Михайла Опанасовича Драй-Хмари. До цієї дати працівники бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ підготували інформацію про цього видатного вченого-філолога, літературознавця, поета-неокласика, перекладача.
Михайло Драй-Хмара в 1928 році надрукував сонет «Лебеді» з присвятою своїм товаришам, де вжив вислів «гроно п'ятірне»:

О гроно п'ятірне нездоланих співців,
крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів,
що розбиває лід одчаю і зневіри.

Під «гроном п'ятірним» малися на увазі поети-неокласики – Максим Рильський, Микола Зеров, Павло Филипович, Освальд Бургардт (який друкувався під псевдонімом Юрій Клен) і сам Михайло Драй-Хмара. «Сонет Драй-Хмари, – писав у наші дні Іван Дзюба, – прозвучав як мужній голос на захист друзів – з вірою в чистоту, правоту і невмирущість їхнього естетичного ідеалу». Саме з цього сонета і почалися всі неприємності поета, бо неприборканих співців більшовицька система не терпіла і знищувала.

У 20-х роках Михайло Драй-Хмара разом з своїми друзями належав до літературного угрупування «неокласиків». Це стало за привід для запопадливих партійних критиків комуністичної доби, щоб охаювати, ганьбити неокласиків як апологетів «чистої краси», прихильників «мистецтва для мистецтва».
Михайло Драй-Хмара належав до тих багатьох українських письменників, які в 30-ті роки були надовго викреслені з літератури, приречені на забуття, потрапили в табори, де й загинули.

Перший раз Михайла Опанасовича заарештували 21 березня 1933 року, безпідставно звинувативши в приналежності до контрреволюційної організації у Кам'янецькому університеті. Однак слідству забракло доказів, його справу припинили та звільнили під підписки про невиїзд. Але ні влаштуватися десь на роботу, ні щось надрукувати опальний професор уже не міг. Другий арешт (6 вересня 1935 року) і заслання на Колиму на 5 років не забарилися.
У 1938 році на Дальбуді йому дали ще 10 років за «участь в антирадянській організації і антирадянській пропаганді в таборі». Знайшлися «свідки», які дали брехливі «показання» про те, що ніби він агітував в’язнів тікати на Аляску. А от Драй-Хмара був одним із небагатьох, хто на допитах не зламався, не наговорив ні на себе, ні на товаришів.

Тільки 25 жовтня 1939 року київський ЗАГС повідомив дружину Драй-Хмари про його смерть, хоча сталося це 19 січня 1939 року. Місця і причини смерті в повідомленні не було вказано.

Так радянська система розправилась з талановитим українським поетом, літературознавцем, перекладачем. Драй-Хмара активно займався науковою, педагогічною та літературною діяльністю. Він устигав працювати в кількох вищих навчальних закладах: очолював кафедру загального мовознавства в Польському педагогічному інституті, кафедру українознавства у сільськогосподарському інституті, був професором слов'янського відділу в Українському інституті лінгвістичної освіти. Знаходив час і для популярних виступів у робітничій, селянській, учительській аудиторіях.
Також він захоплювався спортом. Знав 19 мов, при чому англійську освоїв останньою. Перекладав на українську Стефана Цвейга, Адама Міцкевича, Шарля Бодлера, Поля Верлена, Теодора де Банвіль та інших).

Одночасно Драй-Хмара продовжував і свою творчу діяльність. Так, у 1922 р. він поїхав до Харкова, оскільки на той час центр літературного життя знаходився в цьому місті, щоб встановити контакти зі столичними письменниками і видавництвами. Починаючи з цього року, систематично виступає з віршами і поетичними перекладами в літературних журналах, що виходили в Харкові та Києві. Більшість цих віршів увійшли до першої і єдиної опублікованої збірки віршів Драй-Хмари «Проростень», яка вийшла у 1926 році.

А вже по смерті, після багатьох років замовчування лише в 1967 році республіканське письменницьке видавництво випустило в світ збірку Михайла Драй-Хмари «Вибраного». До речі, в цьому ж році його донька Оксана (у шлюбі Ашер), яка стала дослідницею творчості свого батька, в Парижі закінчила аспірантуру Сорбонни зі ступенем доктора слов'янської літератури за працю про творчість Михайла Драй-Хмари.

Повна реабілітація поета уже відбулася лише після проголошення незалежної України. На честь Михайла Драй-Хмари названі вулиць міст України. З нагоди 125-річчя від дня народження поета за ініціативи фонду Миколи Томенка «Рідна країна» 6 листопада 2014 року на будинку по вул. Садова, 1/14, що біля Кабінету Міністрів України, урочисто відкрили меморіальну дошку Михайлу Драй-Хмарі.

У грудні 2015 року була презентована найповніша збірка творів Михайла Драй-Хмари, а окремі його поезії введено до програми з української літератури середньої школи.