«Мені треба багато бачити!» - так казав малий хлопчик Василько своїй матері.

Василь Єрошенко – людина легендарної долі, мандрівник, дослідник країн Сходу, письменник, філософ, етнограф, знавець багатьох мов. Він об'їздив мало не півсвіту: жив у Франції, Англії, Японії, Таїланді, М'янмі, Індії, Китаї, на Чукотці та в Середній Азії. І скрізь, де він бував, залишав добру пам'ять у серцях людей, свої твори, в яких відбивалося життя зовсім різних народів і культур.

Народився Василь Якович Єрошенко 13 січня 1890 року в українській слободі Обухівці на Білгородщині в родині заможного селянина. Чотирирічним хлопчиком після тяжкої хвороби втратив зір. У дитячій пам'яті зберігся лише невиразний спогад про ясне блакитне небо, про білих голубів над дерев'яною сільською церквою та обличчя матері…

«З слізьми й наріканнями залишив я царство чарівних барв і яскравого сонячного світла. На добре чи на зле це – я ще й досі не знаю. Ніч триває довго і триватиме до останнього мого подиху. Та чи проклинаю я її? Ні, зовсім, ні… Ніч… навчила мене сумніватися в усьому і в усіх…» - писав В.Єрошенко в оповіданні «Сторінки мого шкільного життя». Сільський хлопчик ріс дуже допитливим і жвавим. Годинами блукав у навколишніх лісах, прислухаючись до співу пташок, шелесту дерев…

Василь Єрошенко завжди писав про себе «українець», бо дідусь і тато були українці й завжди вдома розмовляли українською. У сім років Василько опанував гру на гітарі й скрипці, згодом навчився грати й на фортепіано. Вигравши конкурс Василь став скрипалем московського оркестру сліпих.

Доленосною для юнака стала зустріч із Ганною Шараповою – вчителькою іноземних мов, палкою прихильницею есперанто – штучної мови міжнародного спілкування. Вона допомогла Єрошенку вивчити цю мову й організувати його першу поїздку за кордон. 1912 року, самостійно, без проводжатого Василь їде через Варшаву, Берлін, Кельн, Париж до лондонського передмістя Новуда на навчання в Королівському коледжі та музичній академії сліпих.

Перебуваючи в Лондоні, Василь вивчив англійську та японську мови, тоді ж і з'явився перший вірш Єрошенка мовою есперанто, що починався словами: «Щасливішої людини за мене немає у світі – я бачу сонце, я бачу світло…» Англійську мову він опанував так, що написав нею декілька казок для дітей.

Згодом, перебуваючи у Франції, вивчив французьку мову. Але Василя Єрошенка надзвичайно притягував духовний магніт Сходу і він запланував собі мандрівку до Японії. У 1914 році Василь вирушає до Японії, вивчає там психологію, медицину, музику, японську мову і літературу. Його літературним дебютом була автобіографічна «Розповідь паперового ліхтарика», надрукована в журналі «Кібо»1916 року.

Єрошенко став одним із найпопулярніших письменників Японії, згодом його почали називати класиком японської літератури.

Василь Єрошенко знав 16 іноземних мов: англійську, французьку, німецьку, італійську, іспанську, португальську, японську, китайську, бірманську, тайську, хінді, санскрит, латинську, туркменську, пушту, а також есперанто. Його ім'я стоїть у японських енциклопедіях поряд з іменами найславетніших культурних діячів і письменників країни. Його називають класиком японської літератури. А 1990 рік був оголошений ЮНЕСКО роком Василя Єрошенка.

Цікаво про нього розповідається в книзі «100 найвідоміших українців», а ще його біографія надрукована в «Енциклопедії Сучасної України». Книги знаходяться в бібліотеці-філіїї №5 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ.