За проєктом «Незламні та хоробрі: письменники у ЗСУ».
«…Ми просто робимо свою роботу. І це нормально для військових. Коли смерть і життя на короткій грані — це важко. Але нічого, справляємося, мусимо».

Працівники Центральної бібліотеки Полтавської МТГ продовжують у публікаціях знайомити читачів з історіями незламних і хоробрих воїнів-письменників. Одним із них був Максим Ємець (позивний «Єнот»; 21.09.1994 — 05.02.2025) — офіцер Збройних сил України, поет, мужній захисник і людина великої душі.

З дитинства Максим був залучений до військово-патріотичного руху: брав участь у діяльності УНА-УНСО та організації «Тризуб» імені Степана Бандери, пізніше — у громадському русі «Народний контроль».

Від початку російсько-української війни став на захист Батьківщини: служив у батальйоні «Айдар», згодом — навідником-оператором 54-го окремого розвідувального батальйону. Брав участь у боях за Іловайськ та Дебальцеве у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» та 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила.

За службу й мужність нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (2016) та орденом «За мужність» III ступеня (2022).
Останнім часом, поруч із військовою службою, Максим багато писав. Його кохана — поетеса й командирка взводу БпАК Оксана Рубаняк — пообіцяла видати збірку його поезій, яка вже майже готова. Символічно, що за день до загибелі Максим опублікував свій останній вірш у соцмережах.
Життя Максима Ємця обірвалося 5 лютого 2025 року на Покровському напрямку на Донеччині. Але його слово й приклад незламності залишаються з нами.