Шанувальники творчості Панаса Мирного більше знають його як майстра прози. Однак список драматургічних творів письменника теж чималенький: «Лимерівна», «Згуба», «У черницях», «Не вгашай духу», містерія «Спокуса»…

Протягом усього життя Панас Мирний виявляв не просто цікавість до театру, а захоплювався ним, був особисто знайомий з багатьма видатними діячами театрального мистецтва – братами Тобілевичами, М. Кропивницьким, М. Старицьким, М. Заньковецькою, часто приймав їх у своєму домі.

Долю п’єси «Лимерівна» довелося вирішувати Марії Заньковецькій. Рукопис драми з дарчим написом подарував акторці під час гастролей у Полтаві 1890 року сам Панас Якович. Використовуючи широкі зв’язки, Марія Костянтинівна у серпні 1891 року отримала цензурний дозвіл на її постановку.

Подаровану драму Марія Заньковецька зуміла провести через театральну цензуру. І вже у жовтні 1891 року запрошувала автора на прем'єру до Курська, але службові справи Панаса Мирного не відпустили. Зустріч автора зі своєю героїнею відбулася в Полтаві у квітні 1892 року. Вистава відбулася з великим успіхом.

Про Панаса Мирного як драматурга; про феномен Марії Заньковецької, творчий шлях якої пов'язаний з зародженням професійного українського театру; про діяльність «театру корифеїв» та зв'язки між відомою на весь світ акторкою, театром і Панасом Мирним говорили у музеї під час зустрічі на літературній кав'ярні «Трикутник любові: Він-Вона-Театр».