Навіть коли зникає світло — вона залишається. Бо її джерело не в прожекторах, а в серцях тих, хто співає, пише, ліпить, організовує, підтримує й зберігає.

Філії Центру культури та дозвілля Полтавської громади по-різному, але з однаковою любов’ю відзначили Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва.

Гожулівська та Тахтаулівська філії у форматі коротких відео змогли передати тепло, вдячність і гордість за свою справу. Бо для людей культури — кожен кадр і кожне слово має вагу.

У Івашківській філії попри відключення електроенергії відбулася тематична зустріч, де звучали пісні, вірші й слова вдячності. Учасники отримали відзнаки, солодкі дарунки й головне — тепло відчуття спільності.

У Супрунівській філії створювали обереги власними руками. Це була медитація єдності, очищення від тривог і відродження внутрішнього світла.
Кожна лялька-мотанка — як символ жіночої сили, віри й любові.

Чорноглазівська філія провела арт-зустріч про сенси й розвиток. Колектив зібрався, щоб поговорити не тільки про свято, а й про виклики культури сьогодні.
Про те, як творити, коли навколо війна. Як не втратити віру у свою справу.
Це була розмова про цінність, спільність і натхнення, яке не згасає.

Теплі посиденьки з піснями, віршами й розмовами про творчість, майстерність і любов до своєї справи відбулися у Абазівській філії.
Тут культура — це не подія на сцені, а стан душі, який живе у слові, голосі й ремеслі.
Ансамбль «Співучі голоси» вкотре довів: пісня — це теж оберіг, який тримає громаду разом.

Культура — це люди, які не чекають ідеальних умов, а просто роблять світ кращим.
У кожній філії ЦКД — свій світ, що звучить, малює, шиє, танцює, мріє.
І саме завдяки цим людям культура не згасає, а продовжує жити, надихати й об’єднувати.

Центр культури та дозвілля Полтави — простір, де кожен може долучитися до спільної справи збереження і розвитку культури.