Щороку 18 квітня у світі відзначається Міжнародний день пам'яток і визначних місць. Саме цього дня в Полтавському літературно-меморіальному музеї І. Котляревського начальником відділу туризму та культурної спадщини ДКМС ПМР Віталієм Павловим була проведена відкрита лекція-презентація інформаційно- просвітницького проспекту “Історія одного пам’ятника” з нагоди відзначення 400-ліття від дня народження Марусі Чурай.
Подія зібрала як представників міської влади, культурної інтелігенції, так і науковців, видавців та гідів, щоб вшанувати легендарну дівчину-піснярку.
Вже майже 400 років лунають пісні Марусі Чурай на просторах України та за її межами. У цих піснях, ніби в літописах, віддзеркалюється наша історія, героїка боротьби за волю, мрії та сподівання. «Вона ж була як голос України, що клекотів у наших корогвах!» ЇЇ трагічна доля та пісенний спадок упродовж віків цікавили багатьох дослідників, письменників, драматургів і поетів. Дехто з них вважав відому полтавку історичною постаттю, дехто – плодом творчої фантазії фольклористів та дослідників народної пісенної творчості. За переказами, у ХVІІ – ХVІІІ ст. нерідко у селянських хатах поряд з картиною народного захисника козака Мамая знаходився портрет Марусі Чурай – символ жіночої цнотливості, чистоти, вірності та гідності.
Іван Петрович Котляревський теж з дитинства чув її пісні. То ж не дивно, що у свою вічну п’єсу про кохання «Наталка Полтавка» він увів популярну тужливу пісню «Віють вітри, віють буйні», авторство якої приписують Марусі Чураївні.
У 2006 р. у нашому місті відкрили пам’ятник українській пісні в особі поетеси-піснярки Марусі Чурай. Його авторами є скульптори Д. Коршунов та В. Голуб. Архітектор А. Чорнощоков. Образ Марусі Чурай є однією з перлин нашої культурної спадщини, який і донині хвилює уяву кожного полтавця.