Микола Зеров – постать трагічна, але водночас велична в історії української культури. Його поезія, сповнена інтелектуальної глибини, витонченого естетизму та майстерного володіння формою, стала яскравим явищем літератури 20-х років ХХ століття. Його переклади античної класики відкрили українському читачеві скарби світової культури. Його літературно-критичні праці й досі залишаються важливим джерелом розуміння літературного процесу того часу.

26 квітня виповнюється 135 років від дня народження видатного українського поета, літературознавця, перекладача та лідера плеяди неокласиків. З цього приводу користувачів бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ запросили на біографічний екскурс «Глибоко свідомий українець Микола Зеров», щоб віддати шану великому поетові та відкрити глибину та красу його поетичного слова.
Цей захід проведено в рамках міні-проєкту бібліотеки «Славу краю роблять люди», бо народився майбутній лідер неокласиків в повітовому місті Зінькові на Полтавщині. Він був старшим серед одинадцяти дітей вчителя місцевої двокласної школи. Саме батько Костянтин Іраклійович першим прищепив Миколі інтерес до античних мов і літератур, а ще – до географії та астрономії.
Цікаво, що сам батько як росіянин розмовляв у родині російською і того ж вимагав від своїх дітей. Українську ж хвилю в родині підтримувала мама, Марія Яківна, яка знала багато народних пісень, як козацьких, так і весільних, жартівливих, у розмовах із прислугою та місцевими селянами завжди переходила на «народну».

Читати Микола навчився в 4 роки і з того часу став, як пізніше сам називав себе – «бібліофагом», пожирачем книг. З бесіди про життя і діяльність Миколи Зерова присутні дізнались, як він з людини «абсолютной беспринципности» доріс до «глибоко свідомого українця».
Україна по-справжньому захопила Зерова на межі 1910-х, коли він став студентом історико-філологічного факультету Київського університету імені Святого Володимира.

Як викладача історії у Златопільській чоловічій та жіночій гімназіях Зерова революційні зміни 1917 – 1921 років захопили мало. Його кредо – попри всі політичні пертурбації та загальне божевілля творити вічні, украй важливі для національної перспективи, цінності. Його українство було не стільки бойовим, скільки «просвітницьким» – він до останнього тримається за науку, скрупульозно веде діловодство в гімназії як секретар педагогічної ради.
Золотим часом Миколи Зерова є робота професором української літератури Київського інституту народної освіти. Одночасно він викладав українську літературу в кооперативному технікумі та торгово-промисловій школі, інших закладах. Про лекції Зерова серед студентів ходять легенди. Він викладає, пише, перекладає, бере участь в літературних диспутах, публікує глибокі розвідки про сучасну літературу. Тоді ж на повен голос заявляють про себе неокласики.

В 1924 році було надруковано «Камену» – першу збірку віршів Зерова, до якої, втім, було включено й перекладний розділ з античних поетів. Дух класики, піднесене почуття, вишукана мова творів Зерова вражали сучасників. Щоправда, багато хто поетові закидав, що він несучасний і байдужий до актуальних проблем.

На жаль, творчий шлях Миколи Зерова був жорстоко обірваний сталінським режимом – арешт, абсурдне звинувачення й жорстокий вирок. У лютому 1936 року його засуджено на 10 років і заслано на Соловки. А 3 листопада 1937 року Миколу Зерова розстріляли в урочищі Сандармох.
Його ім'я довгий час замовчувалося, а його спадщина була фактично викреслена з літературного контексту. Сьогодні ми маємо унікальну можливість повернутися до творчості цього видатного майстра, переосмислити його внесок в українську літературу та вшанувати його пам'ять.