На початку свого дорослого життя Джеремі був супер пекарем – робив світ солодшим, щодня начиняючи варенням тисячу пиріжків. Далі він вирішив робити світ розумнішим і став учителем у початковій школі, наповнюючи голівки дітлахів правилами, формулами і різними премудростями. Далі він вирішив рятувати світ, створюючи смішні книжки: «Невдовзі я виявив, що чимало дітей, і мій син зокрема, нудяться, читаючи той страхітливо докучливий матеріал, який їм задають у школі, і припиняють читати взагалі. Тож я вирішив писати такі книги, які заохочуватимуть їх читати самостійно. У цій справі моєю найжахливішою і найдієвішою зброєю став гумор. Коли люди сміються і насолоджуються чимось, їм хочеться пережити ці емоції знову і знову. Так само і з читанням. Це хороший прийом в освіті – вчити весело. Адже якщо діти сьогодні регочуться (маю надію!), читаючи одну з моїх історій, то років так через десять вони, ймовірно, читатимуть Дікенса, Шекспіра, Гете, Сервантеса, Кальвіно та інших. А читання – це ще й досі одна з найвагоміших основ освіти та розуміння світу, це людський багаж і спосіб осягнути всесвіт. Без читання, без книг процвітатиме хіба неуцтво».
1991 року він покинув викладання – нарешті з’явилося вдосталь часу, щоб записати всі кумедні історії, які з ним траплялися. І, звісно, ніяких вигадок, бо кімнатні пірати, вікінги в ліжку, зелені алігатори, гармидер у школі і чотирилапі ракети – часто зустрічаються спостережливим людям.

Із власного досвіду Джеремі Стронг знав, що нудні повчальні книжки можуть надовго відбити бажання до читання, тому писав без моралізаторства, проникливо і легко. «Дуже важливо, незалежно від того, що ви пишете, думати про своїх читачів, не випускати їх з поля зору, не викидати з голови, – говорив письменник. – У мене надзвичайно міцні зв’язки з дитиною, яка залишилася десь глибоко в мені, і я добре пам’ятаю світ свого дитинства. Саме тому мені зовсім не важко писати про речі, які цікавлять дітей і змушують їх сміятися».
На початку письменницького шляху Стронґ на власних дітях та учнях випробовував чи все гаразд із його розповідями, чи достатньо там жартів, капостей, чи вдалося уникнути дорослого занудства. Згодом ця відповідальна та приємна місія лягла на плечі дружини. Він писав про серйозні речі, але щоразу йому вдавалося робити це весело «Я не можу писати серйозних книг, бо за кілька сторінок мені стає нудно, автоматично вигулькують жарти і жанрово книжка знову перетворюється на якусь комедію».
За свою письменницьку кар’єру Джеремі Стронґ створив близько сотні книжок, потішив мільйон дітлахів і дорослих та спричинив мільярд реготань. Завжди був готовий віддати належне тим, хто підтримував його книжки – вчителям, бібліотекарям і книгопродавцям – він часто применшував свій неабиякий талант, але мільйонні тиражі говорять самі за себе. 18 листопада Джеремі Стронг міг би святкувати своє 75-річчя. Та не судилося, бо пішов з життя 4 серпня цього року.

Пишучи для дітей, він був переконаний, що дитяча література – це фундамент, наріжний камінь розуміння дорослих текстів: «Як письменник я стою на початку читацької еволюції дитини і, сподіваюся, допомагаю закласти підґрунтя для того, щоб діти, які читають зараз, згодом перетворилися на дорослих поціновувачів книг».
Українською книжки Джеремі Стронґа виходили у Видавництві Старого Лева з 2005 року в серії «Читання для реготання». Це історії про собаку Стрілку – справжню ракету на чотирьох лапах, про зеленого зубатого звірка розміром як диван, про нову шкільну вчительку пані Гармидер, братика-телезірку, невгамовних близнят, про піратів, які бояться води, стародавнього вікинга, що потрапив до сучасної Англії та багато інших. Користуючись нагодою, бібліотекарі бібліотеки-філії №1 ЦБ Полтавської МТГ запрошують усіх поціновувачів читання до книгозбірень міста. Гайда читати та реготати!
Читаймо, бо ми того варті!