Народився майбутній письменник 14 травня 1871 року в родині заможного селянина с. Русів, що на той час належало, як і вся Східна Галичина до Австро-Угорщині.
На вимогу батька здобув медичну освіту в університетах Відня і Кракова.
У 1903 р. в Полтаві відбулося Всеукраїнське свято - відкриття пам'ятника першому класику нової української літератури Івану Котляревському.
Зібрався увесь квіт української культури. Галицьку делегацію очолив молодий талановитий письменник, майстер психологічної новели, громадський діяч Василь Стефаник.
На урочистостях, присвячених славетному поету, які проходили в будинку для освітньої мети імені Миколи Гоголя трапилась неприємна подія. Міський голова В. П. Трегубов оголосив, що промови українською мовою дозволені тільки учасникам Галицької делегації, а всі інші виступати мусять виключно російською. На знак протесту Василь Стефаник і галицькі літератори покинули залу.
Після урочистостей Леся Українка, Олена Пчілка, Василь Стефаник, Михайло Старицький, Михайло Коцюбинський відправилися на гостини до Панаса Мирного. Перед цим вони фотографувались у салоні Й. Ц. Хмелевського. Оригінал цієї унікальної світлини зберігається в експозиції Полтавського літературно-меморіального музею Панаса Мирного.
Василь Семенович товаришував з Іваном Франком і підтримував його ідеї щодо захисту простих людей, виступав на селянських мітингах.
Збірка "Синя книжечка", новела "Камінний хрест" отримали високу оцінку з боку української інтелігенції. Але знаходились критики, і навіть серед друзів (Марко Черемшина), які вважали, що Стефаник у своїх творах перебільшує злиденне становище селян.
Помер Василь Стефаник у 1936 році. Поховали його за його заповітом на батьківщині, яка тоді належала Польщі. Зараз це Івано-Франківщина.