У 1921 р. Полтавський губернський відділ народної освіти оголосив конкурс на проєкт пам’ятника Великому Кобзарю. У конкурсі взяв участь відомий скульптор Іван Кавалерідзе. Запропоноване ним мистецьке рішення пам’ятника відзначалось багатьма новаторськими рисами, зокрема впливом конструктивізму. Того ж року 11березня відбулось закладення пам’ятника.
Часопис “Плужанин” за №6 у 1925 році повідомив про завершення будівництва пам'ятника. Монумент виготовлений із залізобетону. Висота фігури письменника – 1,8 м., постаменту – 3,2 м. На пам'ятнику викарбувані слова із “Заповіту” Тараса Шевченка: “… і вражою злою кров’ю волю окропіте…”
Відкриття пам’ятника було вирішено присвятити 65-й річниці з дня смерті поета. В урочистостях брали участь полтавці та жителі приміських сіл.
Присутній на святі письменник-драматург М. Куліш виголосив вітальне слово від імені Вільної академії пролетарської літератури ( ВАПЛІТЕ).
Великий хор під керівництвом Ф. Попадича виконав “Заповіт” Т. Шевченка на музику композитора-полтавця Гордія Гладкого.
Відтоді і досьогодні це місце поклоніння, любові і шани Великому Кобзарю.