Сьогодні в Україні День порожніх стільців. Цей красномовний символ має нагадати усім про ув’язнених, переслідуваних чи загиблих українських митців – письменників, музикантів, акторів, артистів балету, дириґентів…
Поетична збірка Максима Кривцова «Вірші з бійниці» була розпродана вже через кілька годин після того, як з’явилася новина про його смерть, а за кілька днів до того він так тішився нею…

Щоденники убитого в Ізюмі Володимира Вакуленка «Я перетворююсь… Щоденник окупації. Вибрані вірші» з передмовою письменниці, документалістки та документаторки воєнних злочинів Вікторії Амеліної. А ось «Свідчення» – її перша поетична збірка, вірші з якої Вікторія почала писати на початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, а останній – був написаний за декілька днів до її загибелі від ракетного удару по Краматорську… Дебютний роман Ігоря Мисяка «Завод» так і залишиться єдиним його твором… Книжки видані по смерті авторів: збірник оповідань «Жити не можна померти» Олександра Осадка, що загинув під Краснопіллям та «69 спецій» Андрія Гудими, що загинув під Бахмутом… «Вірші та пісні. Спогади друзів» – оновлене та доповнене спогадами рідних і близьких перевидання збірки Гліба Бабіча «Вірші та пісні». Меморіали можуть мати і такий вигляд – як книжки на полицях, книжки у руках. Це пам'ять. Це життя після смерті...

«Сто новел про війну» та «Вірші з війни» – їх автор, поет та прозаїк Борис Гуменюк, позивний «Кармелюк», зник безвісти у боях під Кліщіївкою в грудні 2022 року. Ймовірно, потрапив у полон. Вірші та оповідання Бориса Гуменюка чули і бачили війну, вони нею живуть і дихають, кожен рядок сприймається дуже боляче, але це правда війни. Те, що ви відчуєте, коли читатимете – справжнє. Пустку ж, яка залишиться після прочитання, можна заповнити лише пам’яттю та подальшою боротьбою… За ініціативою Міжнародного ПЕН, міжнародної неурядової організації, що об'єднує професійних письменників, редакторів і перекладачів, з кінця 1980-х років 15 листопада світ відзначає День ув’язненого письменника, або День порожніх стільців (Empty Chair Day). Порожні стільці на правозахисних акціях цього дня символізують тих журналістів, письменників, діячів культури та правозахисників, які не можуть бути з нами… З 2018 року Український ПЕН спільно з Центром громадянських свобод цього дня організовує правозахисну акцію, щоб нагадати українцям і світу про письменників, митців і всіх українців, які не можуть бути цього дня з нами через російську агресію.

Микола Леонович – поет і книжковий дизайнер, ілюстратор. Цього року видавництво «Смолоскип» випустило збірку з його текстами – «Повільна людина». Він живе і працює у Полтаві… Жив і працював у Полтаві, бо більше ніж рік тому митець, який від лютого 2023 року долучився до лав українського війська, зник безвісти під час завдання поблизу Авдіївки – 27 квітня він перестав виходити на зв’язок. У «Повільній людині» (це назва email-розсилки Леоновича) – тексти з єдиної виданої збірки «Агон» та тексти, написані до 2022 року… «Збирала твої тексти і дякувала тобі за кожен з них. Плакала, сміялася, сумувала, раділа, ностальгувала, мріяла про майбутнє. Вибирати за тебе без тебе складно. Найбільше мрію про те, що до липня, коли твоя поетична книжка піде в друк, ти повернешся і доповниш усе сам. Хай так і буде», – написала влітку дружина Леоновича Марина Александрович на своїй сторінці у соціальній мережі... 16 травня 2022 року, побачивши в мережі фотографію будівлі російської адміністрації Євпаторії, облитої синьою та жовтою фарбою, Олександра Баркова переслала її своєму двоюрідному братові, який живе на анексованому Кримському півострові, зі словами «у вас партизани завелися». Її повідомлення брат за кілька днів так і не прочитав, хоча вони раніше були на зв’язку постійно. 18 травня Олександра ввела ім’я свого брата – Богдан Зіза – у пошуковик Google і потрапила на відео, яке оприлюднив підконтрольний російській владі телеканал. На ньому її брат зізнається в скоєному і кається. Перегляд цього відео Олександра Баркова називає «одним із найстрашніших моментів» у своєму житті… На початку квітня цього року стало відомо, що журналіста, активіста та ветерана АТО з Нової Каховки Сергія Цигіпу, засудженого в анексованому Криму у справі про «шпигунство», етапували з Сімферополя до росії. Дружина українця Олена понад два роки не бачила і не чула голос свого чоловіка, їй достеменно невідомо, де він зараз перебуває та яка його подальша доля…

За даними Інституту масової інформації, сьогодні в ув’язненні перебувають щонайменше 30 цивільних українських медійників та два журналісти-комбатанти – справжня цифра може бути більша. Правозахисні організації й досі отримують повідомлення про переслідування журналістів на окупованих територіях та їх ув’язнення. Водночас в Реєстрі зниклих безвісти за особливих обставин станом на кінець вересня 2024 року є дані про 55 тисяч людей. Ці дані – не лише про масштаби втрат, а й нагадують нам про трагічні сторінки нашої історії. Цей допис підготували бібліотекарі бібліотеки-філії № 1 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ.

2024 року 15 листопада о 12:00 на Софійській площі Києва відбудеться правозахисна акція «Порожні стільці», що має на меті об’єднати зусилля всіх, хто підтримує Україну і бореться за звільнення незаконно ув’язнених цивільних осіб та військовополонених внаслідок війни росії проти України. Рідні, близькі та колеги розкажуть історії зниклих безвісти та ув’язнених і полонених українських авторів, митців та правозахисників...
Пам’ятаймо, бо ми того варті!