За проектом «Незламні та хоробрі: письменники у ЗСУ».

«Усе, що я роблю – роблю насамперед для майбутнього моїх нащадків і тих, із ким вони пов’яжуть своє майбутнє»
Працівники Центральної бібліотеки продовжують знайомити у публікаціях з незламними та хоробрими письменниками у ЗСУ, одним з яких був Микола Кравченко.
Микола Кравченко («Крук») — український громадський і політичний діяч, історик, дослідник українського добровольчого руху ХХ–ХХІ століть, кандидат історичних наук, ідеолог Азовського руху, один із засновників Харківської ГО «Патріот України», начальник штабу партизанського загону «Чорний Корпус», ветеран полку «Азов», заступник голови партії «Національний Корпус», ветеран російсько-української війни, один з засновників Козацького Дому, співзасновник ветеранського видавництва «Орієнтир», поет і письменник, учасник Революції Гідності (2013—2014). Пан Микола займався літературною діяльністю все свідоме життя. Він писав художні твори, дитячі казки, робив літературний переклад віршів і писав власні.

Микола Сергійович започаткував літературний конкурс імені Анатолія Лупиноса, відзначення Дня українського коміксу та комікс-премію імені Леоніда Перфецького та відзнаку української Вікіпедії «Вікімеч».
Пан Микола став на захист України ще у 2014-му, отримавши позивний «Крук». У 2014-му, коли в «Азові» в бойових діях почали гинути побратими Миколи Сергійовича, саме він перший час сповіщав родичів про загибель, і позивний «Крук» виправдав себе, бо круки є зв’язківцям між світом живих і мертвих, у міфології – віщунами смерті.

Пан Микола сформував одну з рот Азовського ТРО міста Київ і відповідав за формування західно-північної лінії оборони Києва. Мріяв видати збірку своїх казок, проілюстровану дружиною. «Творчих планів у Миколи було дуже багато: він вів списки того, що збирається написати чи видати за різноманітними категоріями, жанрами. Писав пан Микола абсолютно різноманітні тексти: від революційних листівок до докторської дисертації, яку, на жаль, не встиг захистити», – каже Ольга Кравченко, дружина загиблого письменника та науковця.

У 2019 році став співзасновником і відтоді був директором ГО «Інститут національного розвитку».
Активну громадянську позицію Микола Кравченко демонстрував ще в нульових. У середині 00-х він займався історичними реконструкціями, брав участь у різноманітних козацьких заходах.
У 2022 році планував випустити книги про Григорія Сковороду, кубанських козаків, комікс про вуличних борців за справедливість тощо. Але «книгою року» мала стати «Історія «Азову»». Проте плани обірвала війна…
Зараз над цими проєктами продовжують роботу побратими Миколи Кравченка.
Загинув 14 березня 2022 року, разом з колегою Сергієм Машовцем, під час супроводу іноземних журналістів у селі Горенка Бучанського району Київської області, внаслідок ворожого обстрілу з «Града».

У лютому 2024 премію «Комікс року» імені Леоніда Перфецького за 2023 рік отримав графічний роман Миколи Кравченка «Чорний клин». У середовищі Азовського руху наразі в ужитку неформальний шеврон з чорним силуетом крука. Він також створений у пам’ять про Миколу Кравченка, відомого серед побратимів під псевдо «Крук». «Шеврон Крука» існує у двох варіаціях — «польовий» для фронту та «сірий» для тилу. Носії цього шеврона підкреслюють свою ідейність та вірність націоналістичним ідеалам під час боротьби за Україну.

Побратими, друзі та рідні завжди пам’ятатимуть про героїчний подвиг Миколи Кравченка. «Крук» захистить нас та своїх побратимів своїм міцним крилом.